Багаторічні трави.

Особливості вирощування сільськогосподарських культур на рекультивованих землях.

Сільськогосподарська рекультивація та особливості формування рослинного покриву на відновлених ґрунтах

Сільськогосподарська рекультивація- це система агробіологічних і технологічних заходів, спрямованих на відновлення родючості порушених земель до стану, придатного для сільськогосподарського виробництва. Вона повинна мати переважне поширення у районах зі сприятливими для сільськогосподарських культур ґрунтово-кліматичними умовами, у густонаселених районах з низькою часткою ріллі на душу населення і за наявності родючих зональних ґрунтів. З цією метою насамперед використовують великі відвали, поверхня яких складена з придатних для рекультивації порід.

Однією з вирішальних умов успішної біологічної рекультивації є введення культурних рослин у невластиві для них умови середовища промислових відвалів, необхідність підбору вихідного матеріалу, вивчення окремих характеристик видів і їх змін у новому екологічному середовищі.

Під час підбору асортименту видів для проведення сільськогосподарської або лісової рекультивації необхідно всебічно вивчити екологічні особливості рослин, ритм росту і розвитку їх надземних та підземних органів, здатність до відтворення, що забезпечує збереження культурного угруповання тривалий час, та інших показників. Вивчення динаміки росту й розвитку, проходження фенологічних фаз, вегетативної та насіннєвої продуктивності і виявлення амплітуди коливань цих показників у рослин, що вирощуються на відпрацьованих відвалах на фоні різних агротехнічних заходів, служить основою вибору перспективних видів рослин для біологічної рекультивації.

Під час вибору асортименту рослин для створення культурних фітоценозів на порушених землях у багатьох випадках треба враховувати і такий додатковий екологічний чинник, як забруднення атмосфери промисловими викидами. Адже у рослин відсутні будь-які спеціальні механізми пристосування до таких чинників середовища. Як правило, ті рослини, що стійкі до дії одного забруднення, пригнічуються іншими інгредієнтами промислових викидів. Тому відсутність рослин, які комплексно стійкі до забруднення атмосфери, змушує індивідуально підходити до підбору асортименту рослин для певних умов.

Багаторічні бобові трави: конюшина лучна, гібридна, біла, заяча, люцерна посівна, жовта, багряна, синьо гібридна, лядвенець рогатий, польовий, трясовинний, буркун білий, жовтий, еспарцет виколистий, закавказький, піщаний.

Багаторічні злакові трави: стоколос безостий, тимофіївка лучна, костриця лучна, грястиця збірна, пажитниця багаторічна, костриця східна, червона, пирій повзучий, безкореневищний, райграс високий, житняк, тонконіг лучний, мітлиця біла, стоколос прямий, костриця овеча, райграс пасовищний, очеретянка звичайна, лисохвіст лучний, бекманія звичайна, тощо.

Після того як проведені усі роботи щодо планування території відновлення відразу приступають до біологічного відтворення території.

Т.ехнологія вирощування багаторічних трав включає внесення підвищених норм органічних добрив 60–80 т/га і мінеральних N120–150Р90–120К120–150 під основний обробіток ґрунту – оранку. Навесні при настанні фізичної стиглості ґрунту трави висівають у чистих чи підсівних посівах.

Особливу увагу слід звернути на якість посівного шару ґрунту так як насіння багаторічних культур дуже мілке.

Надземну масу використовують для відгодівлі сільськогосподарських тварин або залишають на полі для мінералізації.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суть і значення біологічної рекультивації земель.	\|	Просапні культури.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.