Суржик і шляхи його подолання

Специфічним мовним явищем, яке найвиразніше представлене на лексичному рівні, є суржик – суміш елементів української і російської мов (у млинарстві „суржик” означає „суміш різного зерна – пшениці, жита, вівса, ячменю; борошно з такої суміші”), напр.: предложив, получив, сапоги, оп’ять, таможня. Суржик порівнюють з мовами-піджинами і креольськими, які виникають переважно в колоніальних країнах Африки і Південно-Східної Азії серед неписьменного люду, утворюючись на першому етапі з безладної суміші двох мов, як правило, істотно відмінних між собою, а вже на наступному етапі асиміляції піджин зливається з мовою колонізаторів. Утворюється мова, яка дістала назву креольської. Відмінність суржику від цих мов у тому, що він виник з інших причин, серед яких: багатовіковий лінгвоцид; підступна політика (розроблена на основі досягнень сучасної психо-, соціо-, нейролінгвістики) закріплення за російською культурою, з якою тісно пов’язана мова, пріоритетності, вищості; інтерференція (накладання) споріднених мов у двомовному середовищі.

Дослідники вважають, що суржик не становить системи, що це мова безладу, у якій переважають російські слова і яка руйнує граматику і синтаксис. Суржик проникає в сучасну українську літературу (твори Б.Жолдака, О.Ірванця та ін.), у побутове та професійне мовлення. Так, замість слів відрядження, кошторис, тези, конкурентоспроможний, колишній, втручатися, ухвалити можна почути командіровка, смєта, тезиси, конкурентоспособний, бувший, вмішуватися, рішити, що неприпустимо. Суржик – мовна мутація, наслідком якої може стати втрата української мови як самобутнього, неповторного феномену.

Нашій владі логічно було б взяти на озброєння тактику реабілітації суржику. Його необхідно прийняти не зі знаком «+» і не зі знаком «-», не сміятись над ним, не хаяти. Суржик треба прийняти таким як він є. Щоб подолати проблему, її спочатку треба визнати і сміливо зазирнути їй в очі. І влада повинна допомогти суспільству в цьому. Нині ж маємо негативне ставлення до «живої мови українців». А в літературі і телебаченні суржик зображують, як правило, через призму сарказму і гумору: починаючи від діалогів Тарапуньки-Штепселя, гуморесками Павла Глазового, Остапа Вишні і закінчуючи образом Вєрки Сердючки, п`єсами Леся Подерв`янського та перекладом мультфільму «Теркель і Халепа». Не маю нічого проти всіх цих п’єс, гуморесок і мультфільмів, але не лише це нам потрібно сьогодні.

Український кінематограф, на відродження якого, а вірніше-на народження - всі так зачекались, повинен подарувати країні соціально-побутову драму, яка б описувала, наприклад, життя Донбасу з усіма його соціальними проблемами: наркоманією, алкоголізмом, дитячою безпритульністю, корупцією і бандитизмом, небезпекою роботи в аварійних шахтах, вимушеними заробітками в сусідній країні тощо. Головні герої обов’язково повинні говорити живою мовою шахтарських містечок – російською з м`якою «г» і суржиком. Саме в такому фільмі останній слугуватиме не для того, щоб розсмішити глядача, а для того, щоб посилити ефект реальності. Суржик – наша реальність, суржик з людським обличчям - місток до української мови і наше найближче майбутнє, тож давайте ставитись до нього, як мінімум, поблажливо.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Явище полісемії в діловому мовленні	\|	Документ, його функції. Класифікація документів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.