• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості синтаксису ділового мовлення. Складні випадки керування.

Діловий папір має, як правило, розповідний характер; тому питальні, а особливо окличні речення зустрічаються в документах досить рідко.

Текст документа викладається в основному простими реченнями. Однак просте речення не завжди може відобразити складність взаємозв’язків між фактами, їх ієрархічну послідовність; тоді доводить вдаватися до складних ( частіше складнопідрядних ) речень; звертаються до них і у випадках, коли потрібно пом’якшити відмову, усебічно аргументуючи її тощо.

Розташування простих речень у межах складного в ділових текстах таке: означальні підрядні речення звичайно ставляться поряд із тим іменником, до якого вони належать; додаткові підрядні речення найчасті­ше стоять поряд із присудком. Обставинне підрядне речення розміщується перед головним або слідом за ним, залежно від призначення: якщо треба наголосити обставини реалізації дії, тоді підрядне речення ставить­ся попереду; якщо ж підрядне речення лише пояснює, посилює головну думку, то його можна ставити й після головного.

Тенденція до крайньої стислості при викладі фактів (насамперед у діловому листуванні) помітно впливає на будову складного речення, зокрема на кількість слів у ньому. Все частіше можна зустріти такі рекоменда­ції у спеціальній літературі з цього питання: слід від­давати перевагу простим реченням; при вживанні склад­них треба намагатися, щоб вони були короткими — ма­ли не більше одного підрядного речення; скорочення складного речення здійснювати за рахунок дієприкметни­кових і дієприслівникових зворотів.

Ускладнення викладу в документі не завжди пояс­нюється тим, що в ньому складні речення переважають над простими. І в межах простого речення укладачі ді­лових паперів, підпорядковуючись «академічній» тради­ції, часом непотрібно ускладнюють думку, наприклад:

· При експлуатації атракціону забороняється виносити за габарити кабіни руки й ноги відвідувача

· Відві­дувачі настільного тенісу столами обслуговують себе самі

· У цьому році вирішено частину площі засія­ти переобладнаними сівалками за методом херсонських переробників.

Як видно на прикладах, зайві слова, неточність у доборі слів, незграбність синтаксичної будови можуть і просте ре­чення зробити важким для сприймання.

Одним із характерних виявів ділового стилю є “нанизування” відмінків, тобто розміщення кількох слів підряд в одному відмінку, найчастіше в родовому або орудному.

Родовий відмінок виражає приналежність, частину цілого – деталь у складі комплекту, окремий факт у системі та ін. Орудний відмінок виражає знаряддя праці. Такі “низки” родових чи орудних відмінків ускладнюють речення.

Наприклад: Госпдоговірні об’єднання, наділені великими матеріально - технічними з а с о б а м и , централізованими ф о н д а м и й р е з е р в а м и, широкими господарськими п р а в а м и , можуть самостійно роз’яснювати важливі питання н а у к и , т е х н і к и й у п р а в л і н н я.

Довжина і складність будови простого речення збільшується також за рахунок віддієслівних іменників і тих зворотів, яких ці іменники вимагають після себе.

Синтаксис ділової документації характеризується наявністю узвичаєно вживаних інфінітивних конструкцій у реченнях резолютивного змісту. У розпорядчій документації рекомендується вживати дієслова інфінітивної форми (затвердити, зобов’язати, відзначити, попередити та ін.). Наказові форми (наказую, пропоную) застосовуються лише в першій особі однини – в тих документах, які відображають принцип єдиноначальності.

Інформація, яка міс­титься в службовому документі, повинна бути виражена максимально точно та зрозуміло для адресата. Недостат­ньо чітке формулювання, з одного боку, збільшує обсяг тексту, а з другого — викривлює зміст написаного.

1. Особливо часто помилки виникають внаслідок то­го, що при дієсловах, які вимагають неоднакових відмін­ків, уживається спільний додаток, наприклад: ... у допові­ді було також відзначено, що ми повинні прагнути до вдосконалення і повного опанування методами. По­рівняйте: опанування — методами, але вдосконалення —методів; значить спільний додаток тут неможливий. Ще приклад: ... для організації мас на активні політичні дії замало самого інформування, повідомлення фактів. По­рівняйте; повідомлювати — факти, інформувати — про факти; спільний додаток неможливий.

2. Помилки з'являються й тоді, коли в стійкому сло­восполученні змінюються окремі слова або вводяться нові слова. Від цього словосполучення руйнується, а текст стає неграмотним, наприклад: кожного взяло за самолюбство, за робітничу гордість (замість узяло за живе); для відома і для діла, для розуму і для душі (замістьдо відома) та т.

3. Близькозначні слова можуть вимагати після себе неоднакових відмінків; ми підміняємо одне слово іншим, зберігаючи спосіб керування — і робимо помилку. Ось які близькозначні слова найчастіше взаємозамінюються (зверніть увагу на те, яких відмінків після себе вони вимагають):

4.Часом помилка е результатом нерозрізнення за­собів української і російської мов: те саме (за значенням) дієслово може вимагати в обох мовах від додатків неоднакових відмінкових форм, порівняйте:

1. У діловому стилі є ряд особливо часто повторю­ваних усталених словосполучень дієслівного типу, де ви­бір прийменників неможливий. Так, лише витрати на..., відрахування на..., винагорода за..., покладається на... та ін.

Тому при складанні службових документів особливо важливо стежити за правильністю вживання приймен­ників у таких усталених словосполученнях.

Можливість вибору прийменника є не в усіх син­таксичних конструкціях. Використовується ця можливість звичайно для під­креслення певного відтінку думки. Наприклад, напрям усередину чогось, перебування всередині чогось — при називанні транспортних засобів — позначається прий­менником в (у): їхати у вагоні, зайти в каюту; вид тран­спортного засобу — без прийменника: поїздом, літаком, пароплавом або з прийменником на: на літаку та ін.

Деякі з паралельних конструкцій набувають специ­фічного значення саме в ділових текстах, наприклад: за звітний період — за увесь час, взятий разом, як одно нерозчленоване ціле; у звітний період — протягом пев­ного часу, за який звітуються.

Окрім того, що такі прийменники створюють відтінки у значенні, вони ще й надають тексту певного стилістич­ного забарвлення. Наприклад, прийменники по лінії, з боку, в напрямку, з метою широко використовуються в діловому стилі і мають «канцелярське», тобто офіційне, беземоційне забарвлення.

У більшості випадків вибір прийменника визначається мовною традицією; він зумовлений також і конкретним текстом (лексико-граматичними зв'язками окремих слів, які сполучаються). Так, наприклад, конст­рукції з на типу на місцеві потреби — і для місцевих потреб різняться відтінками думки: на — вказує сферу вживання, для — мету. Серед трьох варіантів: протягом, на протязі, в протягу, коли мова йде про час, то тради­ційно віддається перевага першому.

Також традиційно закріпилося вживання прийменни­ка проти в діловому мовленні із значенням «порівню­ючи з чимось: Збільшити обсяг виробництва у 2 рази проти 2004 року. Якщо ж у реченні один з порівню­ваних компонентів стоїть у вищому ступені, тоді прий­менник проти не вживається (неправильно: Ярових по­сіяно на 20 га більше проти озимих; треба — ніж озимих, чим озимих).

Прийменник завдяки (він вживається з давальним відмінком: завдяки зусиллям колективу) має відтінок значення дякуючи; тому коли йдеться про причини, що заважають чомусь, він замінюється прийменником через. Прийменникив - на розрізняються не лише за змісто­вими відтінками (про що вже згадувалося), а й за тра­дицією вживання, наприклад: вчитися в школі, техні­кумі, інституті, університеті та ін., але вчитися на курсах, на вечірньому відділенні інституту, на заочному відділенні університету та ін.; працювати в науково-дослідній установі, в школі, в колгоспі та ін.; але пра­цювати на заводі, на підприємстві, на складі та ін.

Прийменник всупереч вживається лише з давальним відмінком (вживання з родовим відмінком — вияв не­знання норм).

5. Багато помилок виникає при т. зв. «вільному» (тобто не перевіреному за словником) перекладі устале­них прийменникових конструкцій ділового стилю з ро­сійської мови на українську. А відмінності тут часом значні. Порівняйте:

Переглядів: 3391