М 1, Заняття 6, С 2. Тема: «Типи людей та локус контролю»

1. Поняття «локус контролю».

2. Типи критеріїв волі та локус контролю. Вольові дії

Локус контролю — поняття у психологиї, що характеризує властивість особистості приписувати свої успіхи чи невдачі внутрішнім або зовнішнім чинникам. Впроваджене соціальним психологом Джуліаном Роттером у 1954 році.

Схильність приписувати результати діяльности зовнішнім чинникам називається «зовнішній локус контролю» (экстернальность). Схильність до зовнішньї атрибуції підвищує безпорадність людини.

Схильність приписувати результати діяльності внутрішнім чинникам називається «внутрішній локус контролю» (інтернальність). Внутрішними чинниками тут є властивості особистості індивіда: свої зусилля, особисті позитивні та негативні якості, наявність чи відсутність необхідних знань, вмінь та навичок тощо. Люди, які вважають себе відповідальними за стан своїх справ (внутрішня атрибуція), здатні домагатися більшого успіху. Але також схильні більше відчувати провину за події, які з ними відбуваються.

«Локус контролю» називають також «локалізацією контролю вольового зусилля»

Наприклад, якщо учень одержав незадовільну оценку, то, маючи зовнішню локалізацію контролю, він покладе провину на зовнішні чинники («до батьків прийшли гості, мене відволікали від виконання домашнього завдання», «завдання було погано написане на дошці» тощо), а маючи внутрішню — на внутрішні (наприклад, «я не встиг належим чином підготуватися до предмету», «я так і не встиг знайти рішення завдання», «цей предмет мені нецікавий» тощо).

Для визначення локусу контролю використовується опитувальник Роттера. Також про нього можна дізнатися з методики Розенцвейга.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Висновки	\|	Типи критеріїв волі та локус контролю.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.