Оздоровче значення туризму. Види і форми туризму

Паралельно з освітніми завданнями під час походів розв’язуються оздоровчі завдання. Для цього здійснюється певний комплекс заходів, що забезпечує сприятливий вплив виконуваних на заняттях фізичних вправ на організм учнів.

Щодо цього важливе значення має:

• правильне дозування фізичних навантажень;

• належні гігієнічні умови проведення занять;

• організація занять у природних умовах;

• загартовуючі процедури;

• дотримання вимог до форми учнів та стану обладнання.

Розв’язуючи оздоровчі завдання, учнів навчають методів контролю й оцінки стану організму, що має велике значення для організації і самостійного використання учнем засобів туризму.

Туристко-оздоровча і спортивна робота в поході спрямована на розв’язання таких завдань:

1) загартовувати дітей повітрям, сонцем, водою і прищеплювати гігієнічні навички (див. статтю «загартування» на с. 27—31);

2) навчити організовувати туристські походи;

3) виховувати в дітей інтерес і прищеплювати їм звичку систематичних занять туризмом.

Туристські походи сприяють також вихованню позитивних і вольових рис. Колективне подорожування виховує організованість і дисциплінованість. Спільне подолання труднощів загартовує учасників походу, розвиває почуття туристської взаємодопомоги. Мандрівки сприяють фізичному розвитку й оздоровленню дітей. Перебування дітей на чистому і свіжому повітрі, раціональний режим дня, повноцінне харчування, регулярні заняття фізичними вправами, прийняття повітряних і сонячних ванн, купання, створює оптимальні умови для зміцнення здоров’я і фізичного розвитку.

Серед елементів, з яких складається сучасна туристська підготовка, велике значення має фізична підготовка. Чудовий стан здоров’я, нормальна робота внутрішніх органів, високий рівень розвитку сили, витривалості, швидкості та спритності — основні показники хорошої фізичної підготовки туриста.

Загальна фізична підготовка на будь-якому етапі тренувань включає розвиток фізичних якостей. Для цього використовують спортивно-прикладну гімнастику, акробатику, повільний біг, ходіння на лижах, рухливі та спортивні ігри.

Спеціальна фізична підготовка має бути спрямована на розвиток фізичних якостей, необхідних для обраного виду туризму. Засобами підготовки є відповідні елементи руху та дій. Так, туриступішохіднику потрібно вдосконалювати елементи руху в умовах бездоріжжя, гірської подорожі.

Туризм — одна з найпопулярніших форм активного відпочинку. Щорічно десятки мільйонів людей подорожують, ознайомлюючись із багатством природи та її красою, історичними культурними пам’ятками, досягненнями в економіці й архітектурі різних країн і народів.

В Україні туризму почали приділяти увагу порівняно недавно. Для молодих українців характерне прагнення поєднання відпочинку з активним пізнанням навколишнього світу. Правильно організована й уміло проведена подорож зміцнює здоров’я людини, виховує такі цінні якості, як ініціативу, мужність, наполегливість, підвищує працездатність. Під час походів і подорожей міцніє почуття колективізму, розширюється кругозір, розкриваються індивідуальні здібності кожного учасника, виховується любов до природи та Батьківщини.

Туристичні подорожі проводяться у формі походів вихідного дня, багатоденних подорожей (під час відпусток і канікул), навчально-тренувальних зборів і туристських екскурсій.

Походи вихідного дня передбачають активний відпочинок, ознайомлення з природою і життям свого району. Вони покликані залучати до туризму широкі верстви населення. Походи вихідного дня організовують також для підготовки до багатоденних подорожей і туристських змагань.

У багатоденних подорожах, туристських екскурсіях і навчально-тренувальних зборах виконуються, крім названого, пошукові, дослідницькі та інші суспільно корисні завдання господарських, наукових та інших організацій, готуються туристські кадри (керівники походів, інструктори туристичних баз, таборів, клубів), підвищується кваліфікація туристичного активу.

Подорожі будь-якої тривалості і складності можна проводити з метою активного й пізнавального відпочинку.

За територіальною ознакою подорожі поділяються на місцеві і далекі, за характером організації — на планові (за турпутівками) і самодіяльні.

Подорожі за путівками проводяться на чітко визначених, наперед вивчених і описаних, а часто і промаркованих маршрутах. Туристи в дорозі забезпечуються місцем для ночівлі, харчуванням, місцевим транспортом, послугами екскурсоводів чи провідників. Як правило, туристи-початківці здійснюють свої перші подорожі за плановими маршрутами, де організовані у групи під керівництвом інструкторів, набувають першого туристичного досвіду.

Найбільш повно завданням туризму відповідають самодіяльні подорожі. Їх організовують ради колективу, клуби, туристи, до того ж мандрівники самі обирають і розробляють маршрути, самі обслуговують себе в дорозі.

Залежно від способу пересування, подорожі бувають пішохідні, гірські, водні (на гребних або моторних човнах), лижні, велосипедні, комбіновані, а також автомобільні і мотоциклетні.

Туристичні групи, що проходять по дорогах загального користування, заповідниках та інших територіях з обмеженим доступом, зобов’язані діяти відповідно до вимог, що визначають порядок користування цими шляхами і перебування на цих територіях, а також охороняти природу, пам’ятки історії культури.

У порядку зростаючої складності самодіяльні турпоходи і подорожі діляться на походи вихідного дня, багатоденні некатегорійні і на спеціальні маршрути І, ІІ, ІІІ, ІV і V категорій складності.

Категорія складності визначається кількістю і характером природних перешкод, які туристам доводиться самостійно долати в мандрівках, протяжністю і важкістю походів, а також іншими факторами, специфічними для даного виду туризму.

Починати заняття туризмом найкраще у своєму районі. Ці початкові місцеві походи не потребують великих грошових затрат на транспорт і спорядження, тривалості часу на під’їзди.

Район подорожі вибирають залежно від інтересів і смаку учасників. При виборі району береться до уваги також наявність зручних шляхів під’їзду, потрібний на дорогу час, транспортні та інші витрати.

Правильне комплектування групи — одна з головних умов успішного і безаварійного походу. Учасників майбутнього походу треба підбирати ретельно, краще з одного колективу, одного віку, туристської і фізичної підготовленості, спільних інтересів, приблизно однакових знань.

Туристські групи пішохідного, лижного, гірського, водного, велосипедного і спелео видів туризму, що подорожують маршрутами І і ІІ категорій складності, мають складатися не менше ніж із 4-х осіб. Маршрутами ІІІ, IV i V категорій складності — не менше ніж із 6-ти і не більше 12-ти осіб.

Керівник і учасники подорожі зобов’язані вміти користуватися туристичним спорядженням; бути ознайомлені з природними перешкодами і знати способи їх подолання; володіти технікою орієнтування і пересування в різних умовах місцевості та за різної погоди, організації польових нічлігів; уміти розробити план подорожі, основний маршрут і його запасні варіанти, а також графік руху; вміти забезпечити техніку безпеки і зв’язок з населеними пунктами та організацією, яка відправила групу у подорож.

Як тільки група укомплектована, необхідно розподілити обов’язки між учасниками. При цьому треба врахувати досвід туристський і професіональний, фізичні дані, практичні навички.

Керівник групи організовує підготовку до походу, проводить тренування з учасниками, відповідає за розробку маршруту, підготовку документації тощо; призначає заступника керівника, казначея, завгоспа, санінструктора, відповідального за щоденник (літопис походу), фотографа, художника; відповідає за ремонт спорядження.

Документом, що дає право на проведення походу чи подорожі вихідного дня, або не категорійного походу є маршрутний лист встановленої форми, а на категорійні походи (І—V категорій складності) — маршрутна книжка встановленої форми. Документи заповнює керівник туристичної групи і завіряє керівник відповідної організації, що проводить похід. Ці документи подаються на розгляд у МКК (маршрутно-кваліфікаційна комісія), яка завіряє своїм штампом і вказує визначені місця для реєстрації у КРС (контрольно-рятувальній службі).

Організація, що проводить похід чи подорож зобов’язана:

• затвердити керівника групи та її склад, здійснювати контроль за підготовкою групи до походу, забезпечує її необхідним спорядженням;

• створити умови для фізичної, технічної і теоретичної підготовки учасників групи;

• організувати консультації спеціалістів щодо попередження травматизму, надання першої долікарської допомоги і проходження медогляду учасниками групи;

• заборонити вихід групи, якщо за даними метеослужби на маршруті очікуються небезпечні явища, що можуть загрожувати життю учасників;

• у разі необхідності узгоджувати з МКК зміни у маршруті та склад групи до від’їзду групи на маршрут;

• контролювати дотримання групою часу проходження маршруту;

• у разі порушення строків проходження маршруту зв’язатися із КРС для з’ясування місця перебування групи;

• фінансувати пошуково-рятувальні роботи.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Біг і здоров’я	\|	Олімпійські ігри стародавньої Греції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.