Основні функції держави, як напрямки діяльності держави.Поняття і види форм держави.

Форма держави характеризується відповідною організацією та реалізацією публічної влади, взаємозв`язком держави з особою громадянським суспільством

Форма правління – це організація верховної державної влади, порядок її утворення й діяльності, компетенція і взаємозв’язок її органі, а також взаємовідносини з населенням країни.

Відомі дві форми правління; монархія і республіка.

Монархія– форма правління, за якою верховну владу в державі повністю або частково здійснює одна особа, що належить до правлячої династії(фараон, король, шах, цар, імператор...).

Монархія буває абсолютною та обмеженою. Абсолютна монархія – це форма правління, за якою верховна влада зосереджена в руках глави держави (монарха). За обмеженої (конституційної, парламентської) монархії законодавча влада належить парламенту, виконавча – монарху, судова _ судам, які призначаються.

Республіка – форма правління, де верховна влада в державі належить колегіальним виборним органам і здійснюється ними. У теорії права розглядають аристократичні та демократичні республіки.

У демократичних республіках формальне право брати участь у виборах органів влади належить усьому населенню країни, тобто всім громадянам, які досягли певного віку. Відомо три види демократичних республік: парламентські, президентські та змішані.

У парламентських республіках:

ü президент обирається парламентом;

ü уряд формується з представників партій, що мають більшість у парламенті;

ü уряд підзвітний парламенту;

ü парламент може висловити уряду недовіру, що тягне за собою його відставку.

У президентській республіці:

ü президент обирається всенародно або за особливою процедурою;

ü президент є главою держави і здійснює виконавчу владу;

ü законодавча влада належить представницькому органу (парламенту);

ü президент має право відкладного вето.

Змішана республіка характеризується елементами як президентської, так і парламентської форм правління.

Форма державного ( територіального ) устрою – це територіальна організація держави. Характер взаємодії між її складовими частинами та кожної частини з державою в цілому.

Теорія розрізняє просту та складну форми державного устрою,

Проста (унітарна) держава– єдина держава, що не має всередині відокремлених державних утворень. Для державних органів характерна наявність: єдиної системи державних органів, єдиного законодавства, єдиної території, єдиного громадянства. Єдиної загальнодержавної символіки.

Складна держава формується з відокремлених державних утворень, що користуються певною самостійністю. До такої форми держави належать: федерація, конфедерація.

Федерація– суверенне державне утворення (союз держав), самостійних в межах розподіленої між ними та центром компетенції, які мають власну конституцію, законодавчі, виконавчі та судові органи.

Конфедерація – добровільне об’єднання самостійних держав для досягнення конкретної мети.

Державно-правовий режим– це сукупність засобів і способів реалізації державної влади, що відображають її взаємодію з населенням. Все різноманіття державно-правових режимів можна звести до таких різновидів як демократичний та антидемократичний.

Демократичний правовий режим – це здійснення державної влади на засадах чинного права з використанням демократичних форм народного представництва, виконавчо-розпорядчої діяльності, правосуддя, контролю і нагляду, рівноправності населення, а також гарантування їхніх прав, свобод, законних інтересів, виконання кожним своїх обов’язків.

Недемократичний режим поділяють на тоталітарний та авторитарний, які відрізняються пануванням однієї політичної партії, однієї “офіційної” ідеології, однієї форми власності, зведенням до мінімуму або ліквідацією політичних прав і свобод, приниженням особистості, агресивністю у зовнішній політиці.

1. Поняття держави та її ознаки.

2. Апарат держави – система державних органів.

3. Поняття і види форми правління, форми державного устрою та форми державно-правового режиму (форми держави).

Термінологічний словник

Абсолютна монархія-форма правління, за якою законодавча, виконавча та судова влада зосереджена в руках однієї особи(монарха), що належить до правлячої династії.

Апарат державний – система органів, що практично здійснюють державну владу і функції держави.

Держава – політико-територіальна організація, що має суверенітет, спеціальний апарат управління та примусу, здатна надавати своїм примусам загальнообов’язкового значення для всього населення країни.

Державний режим – сукупність форм і методів здійснення державної влади.

Державний суверенітет – повновладдя й незалежність держави, що полягають в її праві за власним розсудом вирішувати свої внутрішні й зовнішні питання без втручання в них будь-якої іншої держави.

Державні органи – державні організації, наділені державно владними повноваженнями й покликані здійснювати від імені держави управлінські функції в суспільстві.

Конфедерація– форма державного устрою, за якою держави створюють об’єднані органи для досягнення конкретних цілей (військові, економічні) за збереження в інших питаннях цілковитої самостійності.

Монархія– форма державного правління, за якої вища державнв влада зосереджується ( повністю або частково) в рукаходнієї особи-монарха- й передається як спадщина представникам правлячої династії.

Напівпрезидентська( змішана) республіка – форма республіканського правління, зя якої президент обирається народом, але парламенту надаються певні повноваження щодо контролю за діяльністю президента під час формування уряду та здійснення виконавчої влади.

Необмежена(абсолютна) монархія – монархія, в якій влада монарха ніким і нічим не обмежується, тобто в країні немає ні органів, ні законів, що могли б певною мірою змінити чи знехтувати волю монарха.

Функції держави – основні напрямки діяльності держави, в яких втілюються її сутність і соціальне призначення.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 2. Основи теорії держави.	\|	Лекція 3. Основи теорії права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.