Заходи для зниження ризиків при інвестиційному кредитуванні.

Система заходів протидії ризикам:

· розподіл ризику між учасниками проекту;

· заставні операції та гарантування;

· страхування (хеджування);

· лімітування;

· екаутинг та ін.

1. Розподіл ризику між учасниками проекту — це такий захист, що дає можливість засновникам проекту переносити частину своїх ризиків на інших учасників проекту.

3. Страхування (хеджування):

– валютні, фінансові та товарні деривативи (регулярний продаж валюти, товару на строк)

При хеджуванні використовуються загальновідомі фінансові інструменти: опціони, ф’ючерси, валютні та відсоткові свопи, кепси та коларси.

У зв’язку з тим, що в Україні механізмів обігу таких фінансових інструментів майже не існує, то вони у вітчизняній практиці інвестиційного кредитування не використовуються.

4. Лімітування об’єктів інвестицій, розмірів кредитів, видатків, продажів тощо.

Інвестор обмежує розміри вкладень при капіталізації інвестицій, перешкоджаючи цим створенню зайвих запасів матеріалів, конструкцій, обладнання.

Фінансування здійснюється поступово — траншами, тобто ризику підлягають окремі грошові потоки, а не весь обсяг інвестицій.

Банки, у свою чергу, з метою зниження міри ризику лімітують розміри позичок, застосовують овердрафт, кредитні лінії, відновлювані кредити, кредитують клієнтів у режимі «стенд-бай» тощо.

5. Послуги екаутингових компаній.

Такі компанії збирають, обробляють, аналізують та формують різні види бізнес-інформації: відомості про ринки, платоспроможність підприємства, кредитоспроможність клієнта, фінансовий стан партнерів з бізнесу, перспективи розвитку конкурентів тощо. Звичайно ці відомості надаються у вигляді бізнес-довідок. Великі екаутингові фірми розробляють типові довідки бізнес-інформації та за бажанням замовника дають детальнішу інформацію, отриману шляхом поглибленого аналізу.

Управління кредитними ризиками при інвестиційному кредитуванні.

¨ оцінка кредитних ризиків. Оцінка кредитної пропозиції, поданої потенційним позичальником, є оцінкою різних видів можливого ризику, які виникають під час надання бажаного кредиту для банку, що кредитує;

¨ оцінка фінансової інформації. На основі попереднього аналізу працівник банку приймає рішення про розгляд заявки на кредит, для цього він мусить оцінити фінансову інформацію позичальника;

¨ захист від втрат у разі невиконання зобов’язань. Для захисту від непередбачених втрат за кредитними операціями банк вимушений вимагати від позичальників забезпечення кредиту – заставу, гарантії третіх осіб тощо.

¨ аналіз якості кредиту. Система рейтингу кредиту за критерієм якості є важливим інструментом систематичної оцінки ступеня кредитного ризику, пов’язаного з непогашеними інвестиційними кредитами банку. Використання системи рейтингу допомагає визначити дохідність кредиту у зв’язку з ризиком, що виникає при цьому;

¨ систему спостереження за кредитом. Після надання кредиту банкам необхідно відстежувати фінансовий стан позичальника та виконання всіх умов кредитного договору, щоб виявити проблеми позичальника з погашенням кредиту на ранніх стадіях. Це забезпечить банку максимальну ефективність коригуючих дій щодо запобігання та зменшення збитків;

¨ стратегію «порятунку» кредиту. Стратегія, за якої банк має вжити економічних та юридичних заходів, щоб повернути свої кошти назад з відсотками.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
КЛАСИФІКАЦІЯ ПРОЕКТНИХ РИЗИКІВ ТА МЕТОДИ ЇХ ЗНИЖЕННЯ	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.