Механізми здійснення влади

До механізмів здійснення влади зазвичай відносять:

- панування (підкорення індивідів);

- керівництво (визначення основних цілей суспільного розвитку, шляхів їх досягнення); управління (використання повноважень влади у формуванні цілеспрямованої поведінки об’єктів);

- контроль.

Панування – це абсолютне чи відносне підкорення одних людей (соціальних груп) іншим.

Політичне керівництво– це здатність здійснювати свою волю, політику держави, партії, класу шляхом впливу різними методами на сфери управління, об’єкти, колективи, організації, індивідуальності. Займається виокремленням найзагальніших суспільних проблем.

Політичне керівництво – це здатність класу, групи, індивіда чи партії здійснювати свою політичну лінію шляхом впливу різними методами й засобами влади на суспільство в цілому та його різноманітні складові.

Управління – це використання повноважень влади у формуванні цілеспрямованої поведінки об'єктів. Для забезпечення політичного управління відповідно до потреб суспільства важливо не тільки мати владу, а й уміти скористатися нею. Це вміння полягає, зокрема, в приведенні політичних відносин у відповідність до дії об'єктивних закономірностей суспільного розвитку. Держава має цілу систему органів, основною функцією яких є контроль за дотриманням правових норм. Це, зокрема, суди, прокуратура, органи внутрішніх справ тощо. Функцію контролю виконують також партії, громадські організації, органи місцевого самоврядування. За допомогою контролю забезпечується певна організація суспільного життя, реалізується принцип зворотного зв'язку об'єктів і суб'єктів влади.

Контроль – це здатність суб'єктів влади постійно стежити за тим, як реалізуються настанови влади – закони, укази, розпорядження тощо.

Процес здійснення влади у зазначених формах упорядковується й регулюється за допомогою спеціального механізму влади – системи організацій та норм їх влаштування й діяльності. Стосовно суспільства механізмом влади виступають державні органи, право, політична система в цілому. Кожний із інститутів цієї системи притаманними йому засобами у відповідних формах бере участь у здійсненні політичної влади, прийнятті рішень з питань внутрішньої і зовнішньої політики.

Ефективність влади вимірюється співвідношенням прийнятих та реалізованих органами влади рішень. Ця формула має два аспекти.

По-перше, наскільки влада може забезпечити виконання рішень, які ухвалює. Виконання забезпечується наявністю ресурсів. Але істотною характеристикою влади є її здатність до ефективного їх використання. Діяльність щодо використання ресурсів для забезпечення виконання політичних рішень називається мобілізацією ресурсів. Вона передбачає не лише концентрацію ресурсів, а й визначення оптимальних шляхів їх задіяння. Так, реалізація курсу на інноваційний розвиток суспільства передбачає визначення пріоритетів інвестування. Оскільки одним з головних ресурсів є людина, складовою мобілізації є розуміння громадянами політичних рішень, їх сприяння реалізації рішень.

Відтак, і це по-друге, ефективність влади залежить від того, наскільки рішення, які ухвалюються владою, відповідають завданням, які стоять перед суспільством, наскільки сприятливою є ситуація для їх реалізації.

Якщо влада ухвалює рішення, що не відповідають цим цілям, якщо вона не здатна реалізувати рішення, наступає делегітимація– процес втрати легітимності. Джерелами делегітимації вчені виокремлюють суперечності між цінностями суспільства та влади, бюрократизацію та корумпованість останньої, дезінтеграцію еліти тощо

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Політична влада в Україні.	\|	Формування мотивації занять спортом

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.