Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Геополітична орієнтація та зовнішня політика Туркменистану

Зовнішня політика Туркменистану спрямована на створення сприятливих умов для прискорення економічного розвитку країни. Основним принципом зовнішньої політики проголошено постійний нейтралітет. Туркменистан - перша країна в практиці ООН, що отримала статус нейтральної держави з усіма його наслідками і привілеями. 12 грудня 1995 р. Генеральна Асамблея ООН присвоїла Туркменистану статус постійного нейтралітету. Тому Туркменистан не бере участі в Договорі про колективну безпеку держав СНД у 1992 р. і військовому співробітництві з Росією на двосторонній основі. Також Ашгабат вийшов з Бішкекської угоди від 9 жовтня 1992 р. про безвізове пересування громадян СНД територіями країн-учасниць.

Основні напрями сучасної зовнішньої політики Туркменистану визначені в „Декларації про зовнішньополітичний курс Туркменистану в XXI столітті на принципах постійного нейтралітету, миролюбства, позитивного добросусідства і демократії"", що була прийнята 27 грудня 1999 р. Халк Маслахати (Народною Радою* Туркменистану.

Щодо місця та ролі Туркменистану в системі міждержавних відносин в центральноазійському регіоні, то офіційний Ашгабат тривалий час зберігав нейтралітет стосовно неформального суперництва Казахстану і Узбекистану за неофіційну регіональну першість. Однак після відвідин С. Ніязова з офіційним візитом Бухари у листопаді 2004 р. і підписання ним та президентом І. Карімовим узбецько-туркменського договору „Про дружбу, зміцнення довіри і розвиток співробітництва", офіційний Ашгабат частково відійшов від політики нейтралітету. Туркменистан і Узбекистан відновили відносини, розірвані з вини Ашгабату у 2002 р., і заявили про „вічну дружбу". Експерти вважають, що туркмено-узбецьке зближення носило передовсім антиказахський аспект і стало спробою формування нового „центру сили" (Ташкент-Ашгабат* на противагу тісній взаємодії Казахстану, Киргизстану і Таджикистану.

Стосовно відносин з іншими країнами регіону, то досить плідно розвиваються туркменсько-турецькі взаємини. Туреччина, приваблює офіційний Ашгабат не лише через близькість мови і культури, але й як країна, що уникла релігійного екстремізму і тісно пов'язана із Заходом. Значна частина туркменської молоді навчається в Туреччині. Під час перебування С. Ніязова в Тегерані в лютому 1992 р. і в січні 1994 р. досягнуто низки конкретних домовленостей про співробітництво з Іраном, окремі з яких реалізовані. Так, у травні 1996 р. відкрито залізницю Теджен-Мешхед, що забезпечує вихід держав центральноазійського регіону до портів Перської затоки.

Значна увага приділяється розвитку взаємин з Саудівською Аравією, Кувейтом, Катаром, Об'єднаними Арабськими Еміратами та іншими арабськими державами, які Ашгабад вважає за взірець, що необхідно наслідувати і які можуть стати джерелом інвестицій для туркменської економіки. Намагаючись поширити свій вплив на Центральну Азію, Саудівська Аравія фінансує будівництво в Туркменистані мечетей і медресе, сприяє популяризації ісламу. Домагаючись особливої допомоги від мусульманського світу, президент С. Ніязов свого часу запропонував відкрити в Ашгабаті філію організації Ісламська конференція зі статусом Комітету з культурних і соціальних питань Середньої Азії і Казахстану. Саудівська Аравія, Кувейт, інші арабські держави надали Туркменистану великі кредити.

Доволі динамічно розвиваються й українсько-туркменські міждержавні взаємини, які базуються на Договорі про дружбу і співробітництво від 10 жовтня 1992 р. Туркменистан нині є найбільшим постачальником природного газу в Україну (близько 40 млрд. куб. м щороку*.

Сучасний Туркменистан знаходиться поза сферою ефективного впливу Росії, але й не доставляє їй якихось значних проблем. Стабільність у Туркменистані,що трималася на авторитеті С. Ніязова, були вигідні і Росії, і Заходу. Як будуть розвиватися події в країні після смерті Туркменбаші і як вони позначаться на зовнішній політиці Туркменистану, прогнозувати складно.




Переглядів: 279

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Ресурсний потенціал та особливості сучасного економічного розвитку Туркменистану | Етногенез, релігія та культурна спадщина туркменів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.011 сек.