Нормативність і правильність мовлення

Українська літературна мова як вища форма загальнонародної національної мови, відшліфована майстрами слова, характеризується наявністю сталих форм, які є обов'язковими для всіх носіїв мови. Унормованість—головна ознака літературної мови.

Норма літературної мови—це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі мовної комунікації. Нормативність мовлення виявляється на усіх рівнях мовної системи: орфоепії, орфографії, акцентуації, лексики, фразеології, морфології, синтаксису, пунктуації. За ярусами мовної системи здійснюється і класифікація мовних норм, з-поміж яких вирізняються такі:

орфоепічні—нормативна вимова звуків і звукосполучень;

акцентуаційні—регулюють вибір варіантів розташування і переміщення наголошеного складу серед ненаголошених;

лексичні та фразеологічні—правильне вживання слів та фразем;

графічні—нормативна передача звуків на письмі;

орфографічні—нормативне написання слів;

словотворення—регулюють відбір морфем, їх розташування і словосполучення у складі нового слова;

морфологічні—правильне вживання морфем, морфологічних форм та їхніх варіантів;

синтаксичні—усталені зразки побудови словосполучень та речень;

стилістичні—відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування; пунктуаційні—нормативне вживання розділових знаків. Норми словотворення, морфологічні та синтаксичнінорми іноді об'єднують в одну групу—граматичні норми.

Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною зумовленістю, стабільністю. Проте з часом норми можуть змінюватися. Тому в межах норми співіснують мовні варіанти—видозміни однієї й тієї самої мовної одиниці, наявні на різних мовних рівнях: фонетичному, лексичному, морфологічному чи синтаксичному. Варіанти виникають відповідно до потреб суспільства в кодифікації написань і відображають тимчасове співіснування старого й нового в мові.

У словниках українського літературного слововживання розрізняють варіанти акцентні (алфавіт і алфавіт), фонематичні (вогонь і огонь), морфологічні(Зшст, а в Р.в. моста й мосту).

У процесі розвитку літературної мови кількість і якість мовних варіантів змінюється. Мовні норми найповніше й у певній системі фіксуються у правописі, словниках, довідниках, підручниках, посібниках.

Культура писемного й усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб досконало знати мовні норми й послідовно дотримуватися їх.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мова і професія	\|	Мовленнєвий етикет спілкування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.