• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Посвідчення спадкового договору

Задача

Стаття 17. Організація роботи державних нотаріальних контор

Державні нотаріальні контори створюються і ліквідуються

Міністерством юстиції України.

Штати державних нотаріальних контор затверджуються Головним

управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній

Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах

Києві та Севастополі в межах встановленої для державних

нотаріальних контор штатної чисельності і фонду заробітної плати.

Державна нотаріальна контора є юридичною особою, яка

створюється та реєструється у встановленому законом порядку.

Очолює державну нотаріальну контору завідуючий, який призначається

із числа осіб, які мають свідоцтво про право на зайняття

нотаріальною діяльністю.

Призначення на посаду державного нотаріуса і завідуючого

державною нотаріальною конторою та звільнення з посади провадиться

Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в

Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в

областях, містах Києві та Севастополі.

Перелік повноважень працівників державної нотаріальної контори міститься в положенні про державну нотаріальну контору. Для прикладу можна розглянути норми Положення про державну нотаріальну контору Одеської області, затвердженого наказом Одеського обласного управління юстиції від 09.03.2006 року № 44-о/д, зареєстрованим в Одеському обласному управлінні юстиції 14.03.2006 року за № 18/632. Вказане положення втратило чинність, але все ж є типовим відносно регламентації діяльності державної нотаріальної контори, тому за його нормами можна дослідити повноваження працівників державної нотаріальної контори.

Відповідно до п. 3.2 зазначеного Положення завідуючий державною нотаріальною конторою:

- керує діяльністю нотаріальної контори, несе відповідальність за її роботу;

- затверджує плани роботи державної нотаріальної контори і здійснює контроль за їх виконанням;

- розподіляє обов'язки між працівниками державної нотаріальної контори, організовує їх роботу, забезпечує взаємозамінювання в період тимчасової відсутності (відпустка, хвороба) працівника, здійснює контроль за дотриманням працівниками державної нотаріальної контори Правил внутрішнього трудового розпорядку;

- здійснює підбір кадрів на посади технічних та інших працівників ДНК, видає накази про їх призначення на посади, заохочення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, звільнення з посади (крім посад, на які особи призначаються наказом начальника обласного управління юстиції);

- здійснює організацію виконання та контроль за своєчасним і якісним виконанням завдань і доручень обласного управління юстиції;

- забезпечує належну організацію прийому громадян;

- розпоряджається коштами в межах кошторису, затвердженого обласним управлінням юстиції, забезпечує дотримання фінансово-штатної дисципліни, зберігання матеріальних цінностей;

- вчиняє нотаріальні дії, передбачені Законом України "Про нотаріат".

У пункті 3.3 цього Положення визначено повноваження заступника завідуючого державної нотаріальної контори:

- виконує обов'язки завідуючого державної нотаріальної контори в період його тимчасової відсутності (відпустка, хвороба, відрядження);

- вчиняє нотаріальні дії, передбачені Законом України "Про нотаріат";

- виконує роботу відповідно до розподілу обов'язків між працівниками державної нотаріальної контори, виконує завдання та доручення завідуючого державної нотаріальної контори.

Згідно з п. 3.4 Положення державний нотаріус має такі повноваження:

- вчиняє нотаріальні дії, передбачені Законом України "Про нотаріат".

- виконує роботу відповідно до розподілу обов'язків між працівниками державної нотаріальної контори.

Відповідно до п. 3.5 Положення консультант державної нотаріальної контори:

- надає роз'яснення і консультації громадянам з питань вчинення окремих нотаріальних дій (за дорученням завідуючого державної нотаріальної контори);

- виготовляє проекти нотаріальних документів, здійснює записи нотаріальних дій у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій;

- спільно з державним нотаріусом виконує роботу, пов'язану з Єдиними реєстрами, що діють у системі нотаріату;

- виконує роботу по систематизації та упорядкуванню документів в архіві державної нотаріальної контори;

- виконує іншу роботу за дорученням завідуючого державної нотаріальної контори.

Згідно з ч. З ст. 17 Закону України "Про нотаріат" очолює державну нотаріальну контору завідуючий, який призначається із числа осіб, які мають свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Останнє надає йому право вчиняти нотаріальні дії. Як бачимо, Закон України "Про нотаріат" встановлює, що завідуючий очолює державну нотаріальну контору. У нормах Положення про державну нотаріальну контору Одеської області йдеться про здійснення ним керівництва діяльністю нотаріальної контори. Разом з тим у ст. 18 Закону України "Про нотаріат" вказується, що керівництво державними нотаріальними конторами здійснює Міністерство юстиції України через Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. З цього виникають важливі питання визначення сутності повноважень завідуючого нотаріальною конторою, окреслення їх меж. Поняття "очолювати" в тлумачному словнику визначається як стати на чолі кого -, чого-небудь, взяти на себе керівництво ким -, чим-небудь. Під терміном "керувати" розуміється направляти чию-небудь діяльність, бути на чолі чого-небудь; займати посаду завідуючого, управляючого чим-небудь; завідувати, управляти2. З огляду на це "очолювати щось" означає "здійснювати ним керівництво", а функція керівництва є прерогативою особи, яка очолює відповідну установу. Таким чином, має місце певна неузгодженість правових норм законодавства про нотаріат у цьому питанні.

На нашу думку, ця ситуація повинна розглядатися таким чином. Завідуючий державною нотаріальною конторою як особа, яка її очолює, має повноваження щодо керівництва поточною діяльністю контори. Це зумовлюється його посадою завідуючого, яка передбачає виконання роботи, пов'язаної із затвердженням плану роботи нотаріальної контори, розподілом коштів тощо. Водночас завідуючий покликаний врегульовувати, скоріше, організаційні питання діяльності контори, контролювати виконання її працівниками трупових обов'язків. Тобто керівництво діяльністю контори в даному випадку означає забезпечення належного виконання нею поставлених завдань, які, у свою чергу, не можуть визначатися завідуючим. Поряд із цим Міністерство юстиції України, будучи органом державної влади, який створив контору і є її єдиним учасником (засновником), визначає найважливіші аспекти діяльності контори, призначає на посаду її працівників, накладає на них дисциплінарні стягнення, здійснює перевірку діяльності контори тощо. Таким чином, міністерство спрямовує діяльність нотаріальної контори, встановлює її завдання, а завідуючий конторою покликаний забезпечити належне її функціонування і виконання визначених завдань. Тобто і Міністерство юстиції України, і завідуючий здійснюють керівництво державною нотаріальною конторою, але в різних правових аспектах. Закономірною є єдність діяльності органу державної влади та призначеної ним на посаду особи з метою забезпечення належного функціонування державної установи.

Призначення на посаду і звільнення з посади всіх працівників державної нотаріальної контори відбувається за наказом відповідного управління юстиції. Державний нотаріус отримує статус нотаріуса з моменту призначення на посаду (видачі відповідним управлінням юстиції наказу про призначення на посаду), тоді як виникнення правового статусу приватного нотаріуса пов'язується з моментом реєстрації нотаріальної діяльності (див. коментар до ст. 24 Закону України "Про нотаріат").

Державний нотаріус є працівником державної нотаріальної контори. При цьому зміст його правового статусу як нотаріуса абсолютно збігається зі змістом статусу приватного нотаріуса (див. коментар до ст. З Закону України "Про нотаріат"). Разом з тим державний нотаріус, крім загального статусу нотаріуса, має додатковий статус працівника юридичної особи - державної нотаріальної контори, керівництво якою здійснюється державою. Ця особливість впливає на питання оплати пращ нотаріуса, застосування до нього дисциплінарних стягнень, цивільно-правової відповідальності (див. коментар до ст. 27 Закону України "Про нотаріат") тощо. Крім того, ця обставина визначає певні особливості здійснення державним нотаріусом професійної діяльності - на відміну від приватного нотаріуса, який після реєстрації нотаріальної діяльності здійснює її самостійно (зокрема, визначає графік прийому громадян, вихідні дні, плату за вчинення нотаріальних дій тощо), державний нотаріус виконує професійні обов'язки відповідно до встановленого у державній нотаріальній конторі порядку.

Не можна погодитись з позицією Міністерства юстиції України стосовно того, що державні нотаріуси перебувають у штаті державного органу. Державний нотаріус, будучи працівником державної нотаріальної контори, входить саме до її штату і не може вважатися працівником будь-якого державного органу.

Важливо, що державна нотаріальна контора є установою в розумінні виконання нею соціально важливих публічних функцій, надання відповідних послуг населенню, але у взаємовідносинах з її працівниками вона повинна розглядатися як юридична особа в загальному розумінні цього поняття. Таким чином, державний нотаріус відповідної нотаріальної контори розуміється як працівник юридичної особи - державної установи, що перебуває в трудових відносинах з останньою. Однаковий правовий статус державних і приватних нотаріусів є обов'язково необхідним для збереження принципів неупередженості і незалежності нотаріальної діяльності. Ці принципи знайшли своє закріплення і в забороні нотаріусу вчиняти нотаріальні дії на ім'я чи від імені нотаріальної контори, в якій він працює. Саме тому в контексті виконання державним нотаріусом обов'язків нотаріуса він є самостійним, зокрема, має право оцінювати подані йому документи, встановлювати волевиявлення осіб, які звернулися до нього, відмовляти у вчиненні нотаріальної дії тощо. Поряд із цим у розумінні нотаріуса як працівника державної установи він підпорядковується встановленим правилам роботи даної установи, зобов'язаний не порушувати трудову дисципліну і т. д. Завідувач нотаріальною конторою чи будь-які інші особи не мають права здійснювати вплив на нотаріуса стосовно вчинення ним нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні, вимагати надання відомостей, які становлять предмет нотаріальної таємниці, тощо.

Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України

Мін'юст України; Наказ, Порядок від 22.02.2012 № 296/5

Нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:

вчинення такої дії суперечить законодавству України;

не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;

дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;

є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії, або є підозра в тому, що ця особа діє під впливом насильства;

з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;

правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у її статуті чи положенні, або виходить за межі її діяльності;

особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;

особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням;

в інших випадках, передбачених Законом.

Посвідчення спадкового договору

8.1. Спадкові договори посвідчуються нотаріусом за зверненням заінтересованих осіб: набувача і відчужувача.

8.2. Спадкові договори, предметом яких є нерухоме майно, посвідчуються нотаріусом з дотриманням загальних правил посвідчення договорів відчуження.

8.3. При посвідченні спадкових договорів правила забезпечення реалізації права купівлі частки у праві спільної часткової власності не застосовуються.

8.4. Правовстановлюючий документ на майно після його огляду нотаріусом повертається власнику майна (відчужувачу), а в тексті договору зазначаються назва цього документа, номер і дата його видачі та найменування юридичної особи, яка його видала.

8.5. Якщо предметом спадкового договору є майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, нотаріус у тексті договору зазначає про необхідність реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно після смерті відчужувача. Нотаріус, який посвідчив спадковий договір, після смерті відчужувача здійснює реєстрацію права власності за спадковим договором у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Якщо нотаріус, який посвідчував спадковий договір, позбавлений можливості здійснити таку реєстрацію (у разі смерті, заміщення нотаріуса, у разі неможливості виконання ним своїх обов'язків, припинення нотаріусом діяльності, передачі документів до державного нотаріального архіву або з будь-яких інших причин), така реєстрація може бути здійснена іншим нотаріусом.

{Підпункт 8.5 пункту 8 глави 2 розділу II в редакції Наказу Міністерства юстиції № 888/5 від 15.05.2013}

8.6. Подружжя має право укласти спадковий договір щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.

Спадковим договором подружжя може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.

8.7. На майно, яке є предметом спадкового договору, нотаріус накладає заборону відчуження у встановленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору.

8.8. У разі смерті відчужувача на підставі свідоцтва органу цивільного стану про смерть нотаріус знімає заборону відчуження.

8.9. Після смерті відчужувача нотаріусу повертається правовстановлюючий документ на нерухоме майно, що було предметом договору, який приєднується до примірника спадкового договору, що зберігається у справах нотаріуса.

На повернутому примірнику правовстановлюючого документа нотаріус робить відмітку про перехід права власності до набувача у зв'язку зі смертю відчужувача за спадковим договором.

8.10. У разі смерті фізичної особи-набувача або ліквідації юридичної особи - набувача за спадковим договором дія договору припиняється, а на примірниках договору за письмовою заявою відчужувача нотаріус вчиняє відповідний напис.

8.11. Відомості про припинення дії договору та зняття заборони відчуження майна, яке є предметом спадкового договору, нотаріус вносить до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

8.12. Відомості про спадкові договори підлягають обов'язковому внесенню до Спадкового реєстру в порядку, передбаченому Положенням про Спадковий реєстр.

Переглядів: 594