Конструктивні схеми повітряних вимикачів

Конструктивні схеми повітряних вимикачів різні і залежать від номінальної напруги, способів створення ізоляційного проміжку між контактами у вимкненому положенні і подачі повітря в камеру, вимог до швидкодії.

У вимикачах на великі номінальні струми є контури: головний і дугогасильний. В увімкненому положенні основна частина струму проходить по головних контактах 4, розташованих відкрито. При вимкнні вимикача контакти 4 розмикаються першими, після чого весь струм проходить по дугогасильних контактах, розташованих у камері 2. До моменту розмикання цих контактів у камеру з резервуара 1 подається стиснене повітря, що гасить дугу. Дуття може бути повздовжнім (рис.4.2, а) або поперечним (рис.4.2, б). Необхідний ізоляційний проміжок між контактами створюється в камері розведенням їх на достатню відстань або спеціальним віддільником 5 (рис.4.2, г). Після вимкнення віддільника подача стисненого повітря в камери припиняється і дугогасильні контакти замикаються. Вимикачі по такій конструктивній схемі виготовляють для внутрішньої установки на напругу 10...20 кВ і 35 кВ (серія ВВЕ) і силу струму до 20 кА (серія ВВГ).

Рис. 4.2 Конструктивні схеми повітряних вимикачів: 1 - резервуар із стисненим повітрям; 2 - дугогасильна камера; 3 - шунтуючий резистор; 4- головні контакти; 5 - віддільник; 6 - ємнісний дільник напруги

У вимикачах для відкритої установки дугогасильна камера може бути розташована усередині порцелянового ізолятора, причому на напругу 35 кВ досить мати один розрив (рис.4.2, в), на напругу 110 кВ - два розриви на фазу (рис.4.2, г). У вимикачах на напругу 35 кВ ізоляційний проміжок створюється в камері 2, а у вимикачах на напругу 110 кВ і вище після гасіння дуги контакти віддільника 5 розмикаються і камера віддільника залишається заповненою стисненим повітрям на увесь час вимкнення, при цьому в дугогасильну камеру повітря не подається і контакти в ній замикаються. За конструктивною схемою (рис.4.2, г) створені вимикачі серії ВВ на напругу до 500 кВ. Чим більше U_НОМ і потужність, що вимикається, тим більше розривів треба мати в дугогасильній камері і у віддільнику (на 330 кВ - 8, на 500 кВ - 10).

У розглянутих конструкціях повітря подається в камери із заземленого резервуара 1, розташованого на фундаменті вимикача. Якщо контактну систему помістити в резервуар стисненого повітря, ізольований від землі, швидкість гасіння дуги значно збільшиться. Цей принцип закладений в основу вимикачів серії ВВБ (рис. 4.2.д), у яких немає віддільника. При вимкненні вимикача дугогасильна камера 2, що є одночасно резервуаром стисненого повітря 1, сполучається з атмосферою через дуттєві клапани, завдяки чому створюється дуття, що гасить дугу. У вимкненому положенні контакти знаходяться в середовищі стисненого повітря. По такій конструктивній схемі створені вимикачі напругою до 1150 кВ. Кількість дугогасильних камер (модулів) залежить від напруги: 110 кВ – одна; 220, 330 кВ – дві; 500 кВ – чотири; 750 кВ – шість (ВВБК).

Для рівномірного розподілу напруги на розривах дугогасильних камер застосовують омічні 3, а на розривах камер віддільників - ємнісні 6 дільники напруги.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальні положення	\|	Конструкції деяких повітряних вимикачів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.