• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

СІМЕЙНА СИСТЕМНА ПСИХОТЕРАПІЯ

Найбільші представники цього напрямку – Мара Сельвіні-Палаццолі, Клу Маданес, Сальвадор Мінухин та ін. У даний час системний напрямок вважається одним з найбільше широко представлених, перспективних, економічно доцільних і терапевтично ефективних напрямків сімейної терапії. Значний вплив на розвиток цього напрямку зробили положення загальної теорії систем Іллі Пригожина.

У системній сімейній психотерапії сім’я розглядається як цілісна система, що прагне до збереження й еволюції сформованих зв'язків. На всьому протязі свого існування родини проходять через закономірні кризи розвитку (вступ у шлюб, відділення від батьківських родин, вагітність, народження дитини, надходження дитини в дошкільні/шкільні установи, закінчення їм школи і вибір свого життєвого шляху, разрив з батьками, відхід батьків на пенсію і т.д.) Саме на цих відрізках свого існування родини виявляються нездатними розв'язувати нових проблеми колишніми способами і тому встають перед необхідністю ускладнювати свої пристосувальні реакції.

Основні кроки сімейної системної психотерапії виглядають у такий спосіб:

1. Об'єднання психотерапевта з родиною, приєднання його до пропонованою родиною структурі ролей.

2. Формулювання психотерапевтичного запиту.

3. Реконструкція сімейних відносин.

4. Завершення психотерапії і від'єднання.

Мара Сельвіні-Палаццолі ввела такий принцип роботи, коли бригада терапевтів різної статі працюють з родиною, а інші спостерігають за їх роботою, знаходячись за односторонньо-прозорим дзеркалом. Одиницею психотерапії є участь на всіх сесіях усіх членів родини, що живуть під одним дахом. Частота зустрічей була 1 раз на місяць, усього до 10 сесій. Її метод був короткий і раптовий, вона використовувала метод парадоксальних розпоряджень, прагнула викликати зміни в родині раптовим вирішальним рухом. Парадоксальне завдання (інакше “інваріантне розпорядження”) розроблялося дуже ретельно й утягувало всіх членів родини в серію дій, що суперечать сформованим у родині ригідним правилам і міфам.

Переглядів: 635