Право і суспільство

Свобода, що є сутністю права, виявляє себе в правових явищах, легітимується та забезпечується за допомогою юридичних засобів. У цивілізованому суспільстві, що перебуває на високому щабелі розвитку, свобода людини є не тільки напрямком, метою, але й засобом його прогресивного руху. Об'єктивні закономірності цього процесу виявляються через діяння членів суспільства, котрі є умовою, процесом і результатом його життєдіяльності. Межі свободи суспільства обумовлені не тільки ефективністю його функціонування взагалі, але й наявною сферою свободи кожного з його членів, причому умови для прогресивного розвитку суспільства створюються переважно не будь-якою окремою групою, прошарками членів суспільства, а їх більшістю.

Тому й право як сфера свободи формується не державою, політиками, вченими тощо, а безпосередньо членами суспільства. Держава, її політики виробляють ймовірні напрями розвитку суспільства, базуючись на тих тенденціях, умови для яких вже почали створюватись у ньому. Правові ідеї, державні чи політичні рішення ще не є правом, вони лише є тією чи іншою мірою суб'єктивним відображенням можливого напрямку дії об'єктивних закономірностей. Правом вони стануть лише тоді, коли, втілюючись у діяннях членів суспільства, зазнають перевірки на вірогідність, набудуть кількісних характеристик, наберуть сили домінуючих тенденцій суспільного життя.

Право і матеріальні суспільні відносини

Об'єктивні умови формування права не зводяться тільки до економічних відносин, які, в свою чергу, не тотожні матеріальній сфері суспільного життя. Економіка — це лише один бік матеріального виробництва у широкому розумінні цього поняття, а другий — соціальна сфера суспільства, що забезпечує існування і відтворення фізичного життя людей. Взаємодія цих сторін матеріальних відносин є об'єктивною основою формування права, їх матеріальність не означає повної відсутності свідомості, навпаки, свідомість органічно вплетена в них, існує в них як притаманна їм властивість, але це свідомість особливого роду — емпірична свідомість — усвідомлення необхідності дій за міркою і природою матеріальних об'єктів. Ця свідомість має стихійний характер, формується на почуттєво-предметному рівні. Матеріальні відносини складають об'єктивний бік права, який є правом, а відповідно і свободою, лише як стихійне, почуттєве, ірраціональне право. Інколи це право позначають як сукупність конкретних правових відносин.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Функції права	\|	Право і демократія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.