МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Природа і система процесуального праваДіяльність органів правосуддя урегульована процесуальними нормами. Норми ці регулюють процесуальні дії всіх суб'єктів процесу, незалежно від їх правового положення. При цьому основна функція процесуальних норм полягає у тому, щоб встановити істину. Щодо інших суб'єктів, що виконують службові обов'язки у юридичному процесі, призначення норм процесуального права полягає у тому, щоб забезпечити оптимальність їхніх дій, найбільшу ефективність одержання юридичних результатів. Звідси стає зрозумілою загальна природа і призначення процесуального права: воно похідне від матеріального і обслуговує потреби ефективної реалізації останнього. Крім кримінально-процесуального і цивільно-процесуального, у системі українського права є державно-процесуальне, адміністративно-процесуальне й інші процесуальні галузі права. Схема співвідношення матеріального і процесуального права може бути такою: матеріальне право — процес — процесуальне право. Отже, система процесуального права — це відносно самостійна, незалежна від системи матеріального права, об'єктивно зумовлена, збалансована і внутрішньо несуперечлива сукупність процесуальних норм, що диференціюються на галузі, інститути і норми. Головними ознаками системи процесуального права є: 1) відносна самостійність щодо системи матеріального права; 2) об'єктивна зумовленість, тобто незалежність її існування від будь-якої волі; 3) збалансованість, що означає послідовність у регулюванні суспільних відносин; 4) внутрішня несуперечливість, тобто безконфліктність її галузей, підгалузей, інститутів і норм; 5) диференціація на складові елементи (галузі, інститути і норми). Галузь — це система процесуальних норм, що регулюють певну сферу суспільних відносин специфічним методом правового регулювання. Наприклад, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне право. Інститут права — це система процесуальних норм, що регулюють певну групу однорідних суспільних відносин. Наприклад, підсудність у кримінально-процесуальному праві. Норма права — це одиничне, загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки, яке встановлене або санкціоноване державою, гарантується та охороняється нею. Структура процесуального законодавства має такі різновиди: 1) за галузевою ознакою (кримінально-процесуальні, адміністративно-процесуальні й інші процесуальні правові акти); 2) за юридичною силою (процесуальні закони, процесуальні підзаконні акти). Систематизація процесуального законодавства, тобто діяльність по зведенню нормативно-правових актів (або їх елементів) у цілісний комплекс також здійснюється двома основними способами: інкорпорацією і кодифікацією. Крім об'єктивного критерію (предмета регулювання), чинником формування процесуальних галузей слід вважати кількісне накопичення процесуального правового матеріалу, що уможливлює вирішення питання щодо надання за певних умов сукупності процесуальних норм статусу самостійної галузі, спроможної обслуговувати матеріальну галузь права. До того ж, у розвитку процесуальних галузей важливу роль відіграє і такий суб'єктивний чинник, як воля держави, її соціальна спрямованість, бажання встановити чи змінити форми правозастосовчої діяльності з урахуванням економічних, політичних й інших умов. На думку авторів, побудова правової демократичної Української держави полягає у подальшому удосконаленні процесуальних форм правового регулювання. Нинішній час вимагає для здійснення більш ефективного правового регулювання суспільних відносин встановлення більш детальної процедури реалізації законодавства, особливо практики його застосування. Якраз цьому сприяє процесуальне право, що регулює всю сукупність суспільних відносин, які виникають у процесі реалізації норм усіх галузей матеріального права, всіма його суб'єктами. Розвинуте і повноцінне процесуальне право, застосоване на демократичних засадах і принципах, є неодмінним елементом міцного правопорядку і законності.
|
||||||||
|