Економічний розвиток східнослов'янських племен та його особливості

Українці становлять етнічну гілку східного слов’янства і пройшли тривалий та складний час еволюції від найпростіших до висококультурних форм людських спільнот. Предками українців були праслов’яни, походження і етногенез яких на сьогодні остаточно не з’ясовано.

Частина вчених вважає, що праслов’яни почали формуватися як окрема гілка індоєвропейської спільноти народів у II тис. до н. е. й відносять до них племена тшинецько-комарівської культури (ХV-ХІ ст. до н. е.). Вони мешкали на території сучасних Східної Польщі, Прикарпаття, Південної Білорусії та Північної України. Існував землеробський культ. Важливу роль продовжувало відігравати тваринництво, насамперед розведення рогатої худоби, коней і свиней.

3 плином часу тшинецько-комарівська спільність розпаласяна окремі племінні об'єднання. Східна їхня гілка заселила південну частину лісостепу Правобережної України від Середнього Дніпра до Збруча й утворила нову етнічну спільність, (відому під назвою племен білогрудівської культури (ХІ-ІХ ст. до н. е.). На думку багатьох учених, білогрудівці становили ту етнічну спільність, на базі якої пізніше утворилися східні слов'яни. Білогрудівці займалися переважно землеробством із застосуванням тяглової сили, скотарством, а також конярством, займалися прядінням, ткацтвом.

Виробничі й духовні досягнення племен білогрудівської культури успадкувало населення чорноліської культури Х-VІІІ ст. до н. е.). Чорноліські племена займали лісостепові простори поміж Дніпром і Дністром, на півночі їхня територія доходила до Прип'яті. Розвивалися традиційні види господарства.

Із занепадом Скіфії у II ст. до н. е. на землях поміж Віслою і Одером та в басейні Західного Бугу утворилося племінне об'єднання пшеворської культури (II ст. до н. е. — IV ст. н. е.)- До його складу входили також і слов'янські племена венедів. Це перша відома нам назва слов'ян.

Майже одночасно з пшеворським сформувалося племінне об'єднання зарубинецькоі культури (III ст. до н. е. — II ст. н. е.). У його складі разом з іншими східнослов'янськими народами беруть свій початок і українці.

Праукраїнці активно торгували із зарубіжжям. З країн Південно-Західної Європи та античних міст-держав Північного Причорномор'я завозили фібули, скляне намисто, різні вироби з бронзи й заліза, з країн Західної Європи — кераміку й бронзові вироби. Натомість у Північне Причорномор'я і Грецію вивозили продукти тваринництва, мисливства і, можливо, частково рільництва.

Приблизно на І ст. н. е. зарубинецькі племена досягли такого високого рівня й етнічної визначеності, що почали виділятися із племінного об'єднання венедів. З часом це привело до остаточного його розпаду й утворення інших племен, зокрема склавінів і антів. Склавіни проживали в основному за межами України, в межиріччі Дністра й Дунаю. Анти, яких М. Грушевський вважав безпосередніми предками українського народу» займали землі на схід від них. У IV ст. вже існувало велике антське державне об'єднання, яке в період найвищого його піднесення займало лісостепову зону від Дону до Румунії та далі на Балкани.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розвиток економічної думки античного світу	\|	Становлення та розвиток феодальних відносини в країнах Європи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.025 сек.