Класи придатності земель

Клас	Землі придатні під ріллю	Клас	Землі придатні під пасовища, сіножаті, лісові масиви
І	Можна інтенсивно використовувати, без жодних обмежень	V	Без обмежень використовують у складі залужених земель
II	Потребують запровадження виробничих технологій з елементами помірної консервації земель	VI	Помірні обмеження у використанні
III	Потребують запровадження виробничих технологій з елементами інтенсивної консервації земель	VII	Досить значні обмеження у використанні
IV	Використовують за умови постійного запровадження ґрунтозахисних технологій з обмеженням кількості культивацій та обробітків	VIII	Найкраще підходять для використання під паркові та рекреаційні зони

Вважається, що під ріллю можна використовувати земельні ділянки, які відносяться до І-ІV класів придатності ґрунтів. Клас І вважається найкращим, як такий, що не містить жодних обмежень щодо використання. На ґрунтах першого класу можна запроваджувати будь-яку технологію і вирощувати практично весь спектр сільськогосподарських культур. З кожним наступним класом використання земельних ділянок у сільськогосподарському виробництві стає дедалі обмеженим.

Ґрунти V-VІІ класів мають бути вилучені із розряду ріллі. Такі ґрунти придатні для використання під пасовища, сіножаті та лісові насадження.

Клас VIII представляють ґрунти з високим ступенем обмеження. Такі ґрунти не можна використовувати у сільськогосподарському виробництві. Вони придатні для використання під паркові та рекреаційні зони.

Водна ерозіяє одним з найбільших обмежуючих факторів щодо напрямку землекористування. Розроблена система обмежень за фактором водної ерозії будується за показником крутизни схилу. Згідно з системою ФАО у складі ріллі можна використовувати ґрунти на схилах крутизною менше 12°; у складі сіножатей і пасовищ - на схилах 12-25°; під паркові та рекреаційні зони - на схилах більше 25° (табл. 5.3).

Розподіл ґрунтів на класи обмежень відбувається наступним чином:

1. Рілля:

1) клас І - на схилах до 3°. Використання ґрунтів не потребує жодних протиерозійних заходів;

2) клас II - на схилах 3-5°. Ґрунти потребують запровадження протиерозійної агротехніки;

3) клас III - на схилах 5-8°. Ґрунти потребують запровадження протиерозійної агротехніки та специфічних протиерозійних заходів;

4) клас IV - на схилах 8-12°. Ґрунти потребують запровадження специфічних протиерозійних заходів.

Таблиця 5.3.

Граничні обмеження при використанні земель різних класів придатності

Обмежуючі фактори	Класи придатності земель
рілля	пасовища	паркові зони
І	II	III	IV	V	VI	VII	VIII
Ерозія: крутизна схилу, градуси	<3	3-5	5-8	8-12	12-16	16-20	20-25	>25
Перезволоження: рівень ґрунтових вод, м	>3	3-2	1,5-2	<1,5
Засолення: вміст іону Na⁺ у вбир-ному комплексі, %	<3	3-10	10-25	25-40	>40

2. Сіножаті та пасовища:

5) клас V - на схилах 12-16°. Землі залужують різнотравно-злаковою рослинністю і придатні для інтенсивного випасання тваринами. Основний напрямок використання - пасовища;

6) клас VI - на схилах 16-20°. Землі придатні для помірного випасання тваринами. Основний напрямок використання - пасовища та сіножаті;

7) клас VII - на схилах 20-25°. Землі не придатні під пасовища. Основний напрямок використання - сіножаті.

3. Паркові та рекреаційні зони:

8) клас VIII - на схилах > 25°. Землі використовуються під паркові та рекреаційні зони. Випасання чи скошування травостою на таких землях забороняється.

Класифікація ФАО дуже подібна до класифікації земель на еколого-технологічні групи (ЕТГ) при проведенні контурно-меліоративної організації території (див. детально в розд. 15). Тут лише зазначимо, що орні землі розподіляються на три основні ЕТГ.

Перша ЕТГ вумовах Степу і Лісостепу включаєповнопрофільні і слабоеродовані грунти, розташовані на рівнинах і схилах до 3°, характер рельєфу і якісний стан ґрунтового покриву яких дозволяє вирощувати всі культури, включаючи і просапні.

В умовах Полісся перша ЕТГвключає: рівнинні землі з ухилами до 1° придатні під всі культури без обмеження напрямку обробітку грунту і посіву, а також землі з ухилом 1-3° придатні під всі культури при умові обробітку грунту і посіву поперек схилу.

До цієї підгрупи відносяться незмиті, а також слабозмиті відміни грунтів визначених в першому пункті першої ЕТГ.

Друга ЕТГ в умовах Степу і Лісостепу включає землі, які розташовані на схилах від 2-3 до 5°, з повнопрофільними слабо- і середньозмитими грунтами.

На землях II ЕТГ розміщуються ґрунтозахисні сівозміни з включенням культур, що мають високу ґрунтозахисну здатність. Розміщення пару і просапних культур на II ЕТГ забороняється.

Друга ЕТГ в умовах Поліссявключає землі з ухилами 3-5°. Землі цієї групи включаються в ґрунтозахисні сівозміни або використовуються локально під багаторічні трави і зернові культури суцільного посіву

Третя ЕТГ в умовах Степу і Лісостепу включає схилові землі з крутизною більше 5°, а також землі з малорозвиненими грунтами на елювії твердих порід, піску і таке інше, з малоеродованими, але низькопродуктивними грунтами, які виводяться з обробітку на постійно з послідуючим залуженням або залісенням.

Третя ЕТГ в умовах Поліссявключає землі з ухилами більше 5° з дерново-підзолистими, ясно-сірими та сірими опідзоленими сильнозмитими, а також із слабозмитими та незмитими відмінами зазначених фунтів, які виводяться з складу орних. Постійному залуженню підлягають бугристі локальні підвищення на рівнинах з грунтами легкого механічного складу, де висіваються просапні культури, а також радіоційно-забруднені осушені торфяники з метою запобігання перенесення радіонуклідів в результаті вітрової ерозії, особливо, під час пилових бур.

Надмірне зволоження є другим суттєвим фактором, який обмежує використання земель. Несприятливий водний режим характерний для ґрунтів, які залягають у понижених ділянках рельєфу з близьким заляганням ґрунтових вод. У весняний період такі ґрунти знаходяться довгий час у перезволоженому стані або повністю затоплюються водою. Фізична стиглість таких ґрунтів настає значно пізніше, а тому їх використання у складі ріллі не може бути продуктивним.

Меншою мірою перезволоження ґрунтів стосується трав’янистих кормових угідь. Трави менш вибагливі до надмірного зволоження, можуть переносити тривалі затоплення. Це робить можливим використання перезволожених земель у складі природних сіножатей та пасовищ.

На відміну від еродованих земель, використання перезволожених ділянок можна регулювати шляхом одноразових інвестицій у дренажно-меліоративні системи. Впровадження осушувально-зволожувальних меліоративних заходів дає змогу регулювати рівень ґрунтових вод, тим самим усуваючи проблему надмірного зволоження.

Розподіл ґрунтів на класи придатності за цим критерієм базується на показнику рівня ґрунтових вод (РГВ):

1) якщо РГВ > 3 м, то такі ґрунти без жодних обмежень доцільно використовувати у складі ріллі, тому що РГВ не призводить до надмірного зволоження ґрунту;

2) якщо 2 м <РГВ<3 м, то ґрунти можна використовувати у складі ріллі за умови дренажу земельних ділянок;

3) якщо 1,5 м<РГВ<2 м, то такі ґрунти є перезволоженими і непридатними для використання у складі ріллі. Зазвичай такі земельні ділянки рекомендують використовувати під природні сіножаті та пасовища;

4) якщо РГВ<1,5 м, то такі ділянки є непридатними для ведення сільськогосподарського виробництва, їх можна залучати до сільськогосподарського виробництва лише за умови впровадження осушувальних гідротехнічних меліорацій.

Засолення ґрунтів є наступним обмежуючим фактором, який лімітує використання земельних ділянок у сільськогосподарському виробництві. Проблема засолення носить інтразональний характер, але найбільш вагомо вона проявляється у південних регіонах степної та напівпустельної природно-кліматичних зон (див. розділ 9).

Розподіл ґрунтів на класи за обмежуючим фактором засолення:

1) клас І - вміст натрію у грунтово-вбирному комплексі до 3%. Використання ґрунтів не потребує меліоративних заходів;

2) клас ІІ-Ш - вміст натрію у грунтово-вбирному комплексі - 3-10%. Ґрунти потребують гіпсування;

3) клас IV - вміст натрію у грунтово-вбирному комплексі - 10-25%. Без проведення гіпсування використання під ріллю є недоцільним;

4) клас У-УП - вміст натрію у грунтово-вбирному комплексі -25-40%. Ґрунти рекомендується використовувати під природні пасовища;

5) клас VIII - вміст натрію у грунтово-вбирному комплексі більше 40%. Ґрунти необхідно вилучати із сільськогосподарського обігу.

Клас обмеження ґрунтів визначають за таблицею придатності ґрунтів.

Використання ґрунтів кожного із класів потребує запровадження спеціальних технологій ведення сільськогосподарського виробництва. Недотримання таких технологій може призвести до подальшої деградації ґрунтів, погіршення їх якості та втрат природної родючості.

Тому виділення нових земельних ділянок повинно відповідати принципу придатності ґрунтів цих ділянок для ведення сільськогосподарського виробництва. Границі земельних ділянок необхідно встановлювати відповідно до границь ґрунтових контурів, дотримуючись принципу, коли ґрунтова ділянка включає ґрунти одного класу придатності.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Екологічна оцінка біотехнічних елементів ландшафту	\|	Оцінка агровиробничих умов території

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.