Неоднозначність впливу чинника на різні функції.

Кожний чинник неоднаково впливає на різні функції організму. Оптимум для одних процесів може бути песимумом для інших. Так, температура повітря +40…+45 °C у холоднокровних тварин сильно збільшує швидкість обмінних процесів, але гальмує рухову активність: тварини впадають у теплове заціпеніння. Для багатьох риб температура води, оптимальна для дозрівання статевих продуктів, несприятлива для нересту, який відбувається в іншому температурному інтервалі.

3. Різноманіття індивідуальних реакцій на чинники середовища.Ступінь витривалості, критичні точки, оптимальні та песимальні зони окремих індивідуумів не співпадають. Ця мінливість визначається як спадковими якостями особин, так і статевими, віковими та фізіологічними відмінностями. Наприклад, у метелика ефестії млинової — одного з шкідників борошна та зернових продуктів — критична мінімальна температура для гусені –7 °C, для дорослих форм –22 °C, а для яєць –27 °C. Мороз в –10 °C знищує гусінь, але безпечний для імаго та яєць цього шкідника. Таким чином, екологічна валентність виду завжди ширша за екологічну валентність кожної окремої особини.

Відносна незалежність пристосування організмів до різних чинників.

Ступінь витривалості особин виду відносно одного якогось чинника не означає широку його екологічну валентність до дії інших факторів. Наприклад, види, що переносять широкі коливання температури, зовсім не обов’язково повинні також бути пристосованими до значних коливань вологості або сольового режиму. Евритермні види можуть бути стеногалінними, стенобатними або навпаки. Це створює надзвичайне різноманіття адаптацій у природі. Набір екологічних валентностей відносно різних чинників середовища складає екологічний спектр виду.

Неспівпадання екологічних спектрів окремих видів.

Кожний вид специфічний за своїми екологічними особливостями. Навіть у близьких за способами адаптації до середовища видів існують відмінності впливу на них окремих екологічних чинників. Це — правило екологічної індивідуальності видів, сформульоване російським ботаніком Л. Г. Раменським (1924) стосовно рослин, пізніше воно широко було підтверджене і зоологічними дослідженнями.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Пристосування до порушення оптимуму відносно будь-якого чинника називається аклімацією.	\|	Взаємодія чинників.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.032 сек.