Правило обмежуючих чинників.

Можливості існування організмів у середовищі обмежують ті чинники, які найбільше віддалені від оптимуму. Якщо хоча б один з екологічних чинників наближається або виходить за межі критичних величин, то, незважаючи на оптимальне поєднання решти умов, особинам загрожує загибель. Будь-які чинники, що істотно відхиляються від оптимуму, стають лімітуючими в житті виду або окремих його представників у конкретні проміжки часу.

Лімітуючі чинники середовища визначають географічний ареал виду. Так, просування виду на північ може лімітуватися нестачею тепла, в аридні райони — нестачею вологи або дуже високими температурами. Чинником, що обмежує поширення, можуть слугувати також біотичні відносини, наприклад зайнятість території сильнішим конкурентом або відсутність запилювачів для рослин.

Варіювання адаптивної ознаки за зміни величини діючого фактора (Шилов, 1985): а — середнє значення ознаки відповідає діючому фактору; б — зміна сили фактора призводить до загибелі особин, властивості яких не відповідають новим умовам; в — при відновленні норми умов повертається попередній (адаптивний) характер мінливості; г — при стійкій зміні умов добір зміщує ознаку в напрямку, адаптивному до нових умов середовища

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Взаємодія чинників.	\|	Екологічна ніша

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.