Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Короткий біографічний словник.

А

Августин Блажений, Аврелій (354-430 рр.) –христианський теолог, філософ, релігійний діяч. Обгрунтував у праці “Про державу Божу” ідею панування церкви над державою. Один із систематизаторів християнської філософії та віровчення.

 

Алмонд Гебріел (1911р. н.) – відомий американський політолог, професор Стенфордського університету, піонер у дослідженні політичної культури.

 

Антонович Володимир (1834-1908 рр.) – відомий український історик та громадський діяч, народник, прихильник ідеї демократичної рівності і політичної свободи. Теоретик “хлопоманства”- об'єднання українофільської польської інтелегенції. Невід'ємною прикметною рисою українського народу вважав його вроджену нездатність до державницького життя.

 

Арістотель (384-322 рр. до н. е.) - один із найвизначніших філософів античності, вихователь Олександра Македонського, автор творів про політику та право “Політика”, “Афінська політія”, “Етика”. Виділяв як найбільш ідеальну форму державного устрою так звану політію, де в усіх сферах життя, в першу чергу політичній, має домінувати поміркованість. Це була, по суті, перша спроба введення в науковий обіг (у своєрідному трактуванні) понять “соціальна держава” та “середній клас”.

 

Б

Берк Едмунд (1729-1797 рр.) – англійський публіцист та філософ, один із лідерів партії вігів. Засновник консервативної політичної доктрини, яку виклав у роботі "Роздуми про революцію у Франції" (1790 р.).

 

Боден Жан (1530-1596рр.) – французький мислитель і правознавець. Автор праці "Шість книг про республіку" (1576р.). Один з перших сформулював поняття суверенітету.

 

Бранд Віллі (Герберт Карл Фрам) (нар. 1913 р.) – голова соціал-демократичної партії Німеччини з 1964 р., голова Соціалістичного Інтернаціоналу з 1976 р., федеральний канцлер ФРН у 1969-1974 рр.

В

Вебер Макс (1864-1920рр.) – німецький філософ, соціолог та історик, визначним є його внесок у розвиток політичної соціології.Один із перших вдався до тлумачення політичної науки як “науки про державу”. Запропонував ідеальну типологію влади, яка базується на праві та законові. Розробив психологічну теорію походження держави та типологію політичного лідерства.

 

Верба Сидней (нар. 1932 р.) – відомий американський політолог, професор Гарвардського університету. Найбільш відомі роботи писвячені питанням типологізації політичних культур.

 

Вольтер ( Франсуа Марі Аруе)(1694-1778 рр.) – філософ, політичний мислитель епохи французького Просвітництва, завзятий прихильник принципів свободи, рівності та недоторканості приватної власності.

 

Г

Ганді Мохандас Карамчад(1869-1948 рр.) – один із лідерів індійського національно-визвольного руху, його ідеолог. За освітою – юрист. Вчення гандизму стало програмою національно-визвольної боротьби. Після завоювання Індією незалежності (1947 р.) та поділу її на дві держави ( Індія і Пакистан) Ганді виступив проти індо-мусульманських погромів. Загинув від рук членів індуїстської шовіністичної організаціії.

Гегель Георг Вільгельм Фрідріх(1770-1831 рр.) – представник німецької класичної філофосії, створив об'єктивнно-ідеалістичне вчення про право та державу. Обгрунтував теорію “суспільного договору” у питаннях походження держави, визначив основні засади громадянського суспільства ("Філософія права").

Гесіод(7 ст. до н.е.) – давньогрецький поет, автор поем ”Труди та дні”, “Теогонія”. Разом з Гомером представляють міфологічний період у розвитку давньогрецької політичної думки.

Гітлер Адольф (справжне прізвище Шикльгрубер)(1889-1945 рр.) – з 1933 р. по 1945 р. очолював німецьку фашистську державу.

Гоббс Томас (1588-1679 рр.) – англійський філософ та політичний мислитель, обгрунтував ідею абсолютного суверінітету держави (праця “Левіафан або матерія, форма і влада держави церковної та громадянської”). Засновник теорії держави як суспільного договору.

 

Гомер (7 ст до н. е.) – давньогрецький поет, автор “Іліади” та “Одісеї”. Представник міфологічного періоду в розвитку політичної думки Стародавньої Греції.

Гелбрейт Джон Кенетт (нар. 1908 р.) – американський економіст, соціальний мислитель. Розробляв теорію “нового індустріального суспільства”.

 

Грушевський Михайло Сергійович(1863-1934 рр.) – відомий український історик. Перший президент Української Народної республіки (29 квітня 1918 р.) Обгрунтував основні політичні орієнтації України (праця "На порозі нової України").

Д

Донцов Дмитро(1883-1973 рр.) – український політичний діяч, публіцист, літературний критик, філософ. Засновник теорії українського інтегрального націоналізму ("Націоналізм", "Дух отари і дух провідництва").

 

Драгоманов Михайло (1841-18950 рр.) – видатний український вчений, політичний та громадський діяч. Був прихильником ідеї утворення держави на федеративних засадах, а також “громадівського ” соціалізму як вирішальної умови перебудови царської імперії на засадах автономії. Основні праці: “Старі хартії вольностей ”, “Чудацькі думки про українську справу”, “Восточная политика Германии и обрусение”.

Дюверже Морис (нар. 1917) – французький політичний мислитель, професор політичної соціології в Сорбоні. Основні роботи зосереджені у питаннях сутності політики.

 

Е

Енгельс Фрідріх(1820-1895 рр.) – німецький філосф, політичний мислитель, економіст. Один із засновників марксизму. Автор теорії класового походження держави. ("Походження сім'ї, приватної власності та держави" (1884 р.). Співавтор західноєвропейського варіанту політичної концепції комунізму.

Є

Єльцин Борис Миколайович (1931-2007 рр.) - 1981-1990 рр. – член ЦК КПРС, з 1987 р. – в опозиції. 12 червня 1991 р. обрано першим Президентом Російської Федерації.

І

Істон Девід (1917 р.) – провідний американський політолог. Досліджував політичну систему і проблеми політичної соціалізації ("Політична система", "Системний аналіз політичного життя").

К

Кант Імануїл (1724-1804 рр.) – представник німецької класичної філософії, розробив завершену філософсько-політичну концепцію лібералізму.

 

Каутський Карл (1854-1938 рр.) – один із лідерів та теоретиків німецької соціал-демократії та ІІ Інтернаціоналу.

Конфуцій(551-479рр. до н. е.) – великий китайський мислитель. Обгрунтував патріархально-патерналістську концепцію держави. Основна праця "Лунь Юй" ("Бесіди та висловлювання").

 

Костомаров Микола (1817-1885 рр.) – один із перших українських політологів, історик, видатний політичний та громадський діяч. Обгрунтував політичну програму Кирило-Мефодієвського братства, яка знайшла відображення в “Книзі буття українського народу”.Основні праці: “Думки про федеративний принцип у старій Русі”, “Дві руські народності”,”Риси народної південно-руської історії”.

 

Л

Лазерсфельд Пол Фелікс (1901-1976 рр.) – американський соціолог, учасник найбільших емпіричних досліджень, які проводились у США з приводу ролі засобів масової комунікації у формуванні громадської думки.

 

Ласвелл Гарольд Дуайт (1902-1978) – американський політолог, представник біхевіористської методології у політичній науці.

 

Ленін (Ульянов) Володимир Ілліч (1870-1924 рр.) – засновник радянської держави, теоретик та керівник комуністичного руху в Росії.

Липинський В'ячеслав (1882-1931 рр.) – видатний український політичний діяч, історик, історіософ, публіцист, соціолог. Родоначальник української консервативної політичної теорії ("Україна на переломі (1657-1659 рр.) Замітки до історії українського державного будівництва в XVII ст.", "Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму").

 

Локк Джон (1632-1704 рр.) – англійський філософ-просвітник та політичний ліберальний мислитель, прибічник теорії суспільного договору та панування природного права. Основна праця “Два трактати про врядування”.

 

 

М

Макіавеллі Нікколо (1469-1527 рр.) – італійський громадський діяч епохи Відродження, політичний мислитель, історик, автор першого політико-прикладного трактата “Державець”.

 

Мао Цзе Дун(1893-1976 рр.) – китайський політичний та державний діяч, ім'я якого пов'язано із феноменом так званої "культурної революції" в Китаї і встановленням тоталітарного політичного режиму. Очолював ЦК КПК з 1943 р.

 

Маркс Карл (1818-1883 рр.) – німецький філософ, політичний мислитель та економіст, засновник марксизму, автор фундаментальної економічної праці “Капітал”, революціонер-організатор політичного руху робітників.Один з фундаторів європейської доктрини комунізму. (праці "Маніфест комуністичної партії", "Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта"та ін.).

 

Мартін Лютер (1482-1546 рр.) – німецький теолог, реформіст і перекладач Біблії, реформатор церкви, засновник протестантського руху в Німеччині. Професор богослов'я Віттенберзького університету. Автор 95 тез проти торгівлі індульгенціями (31.Х.1517 р. вивісив їх на дверях замкової церкви у Віттенбергу).

 

Мілль Джон Стюард (1806-1873 рр.) – англійський філософ, політичний мислитель та діяч, економіст, один із перших теоретиків політичної теорії лібералізму.

 

Міхельс Роберт (1876-1936 рр.) – історик, економіст, соціолог, політолог. Один із творців теорії еліт. Одна з відомих праць – "Соціологія політичної партії".

 

Міхновський Микола (1873-1924 рр.) – український політичний та громадський діяч, правник, публіцист, політичний мислитель. Представник націоналістичного напрямку в українській політичній думці на зламі ХІХ-ХХ ст. Автор праці "Самостійна Україна".

 

Монтеск’є Шарль Луї(1689-1755 рр.) – видатний політичний мислитель та правник епохи французького Просвітництва. Обгрунтував теорію поділу влад ("Про дух законів").

 

Могила Петро (1596-1674 рр.) – молдавський боярин, політичний, церковний діяч Речі Посполитої, архімандрит Києво-Печерського монастиря з 1627 року, Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі з 1633 року. Канонізований церквою 1996 року.

 

Мономах Володимир (1053-1125 рр.) – державний діяч Київської Русі, князь смоленський, чернігівський, переяславський, великий князь київський, полководець, філософ. Автор праці "Повчання".

 

Моска Гаетано (1858-1941 рр.) – італійський дослідник, один із засновників сучасної політології. Більшість творів присвячені концепції політичних еліт.

 

Муссоліні Беніто (1883-1945 рр.) – диктатор Італії (1992-1943 рр.). Заснував одну з перших фашистських партій в світі (1919 р.). Вважав тоталітарний режим найкращим способом посилення єдності та цілісності держави.

 

Мудрий Ярослав (978-1054 рр.) – державний діяч, великий князь Київський, син Володимира Святославича, "Тесть Європи". Автор першого політико-правового кодексу Київської русі "Руська правда".

 

Н

Неру Джавахарлал (1889-1964 рр.) – прем'єр-міністр та міністр іноземних справ Індії з 1947 р. Один з фундаторів доктрини "непротивление злу насилием".

 

Ніксон Річард Мілхаус ( 1913-1993 рр.) – 37-й президент США (1969-1974 рр.) від Республіканської партії. Пішов у відставку внаслідок звернення парламентарів до процедури імпічменту у звязку з так званою “ Уотергейтською справою”.

 

О

Оруєл Джорж (1903-1950 рр.) – англійський політичний письменник, публіцист. Автор антитоталітарної сатири “Ферма”, та роману- антиутопії “1984”.

 

Орлик Пилип (1672-1742 рр.) – видатний український політичний діяч, гетьман ”на вигнанні”, автор першої української Конституції, відомої під назвою” Pacta et constitutiones” або Бендерської.

 

П

Парето Вільфредо ( 1848-1923 рр.) – італійський соціолог та економіст, дослідник політичних еліт.

Платон( 427-347 рр.) – один із визначних філософів античності, автор діалогів про політику (“Держава”, “Політик”, “Закони”). Найвизначніший політичний мислитель стародавньої Греції.

Р

Руссо Жан-Жак ( 1712-1778 рр.) – політичний мислитель революційно-демократичного крила французького Просвітництва. Автор концепції "суспільного договору".

С

Спіноза Бенедикт (Барух) ( 1632-1677 рр.) – нідерландський філософ та раціоналіст, політичний мислитель, автор “Політичного трактата”.

 

Сталін (Джугашвілі ) Йосип Вісаріонович ( 1879-1953 рр.) – професійний революціонер, член РСПРП з 1898 року, з 1922 року – Генеральний секретар ЦК РКП(б). З 1941 року – Голова Ради Народних Комісарів, а потім Ради Міністрів СРСР. Встановив в країні авторитарний режим, який поступово переріс в тоталітарний (кінець 30-х - початок 50-х рр.).

 

Т

Троцький (Бронштейн) Лев Давидович (1879-1940 рр.) – професійний революціонер, військовий нарком в уряді більшовиків, прибічник центризму. Творець теорії “перманентної революції”. Загинув у Мексиці від рук найманого убивці.

 

Тетчер Маргарет (1925–2013 рр.) – премєр-міністр Великобританії з 1979 до 1991 року, лідер Консервативної партії з 1975 року, а тривалий час була членом парламенту (Палати Громад).

 

Токівль Алексіс Де (1805-1859 рр.) – французький політичний мислитель,соціолог, державний діяч. Один з перших у західноєвропейській політичній практиці використав емпіричні методи до вивчення явища демократії. Автор фундаментальної праці "Про демократію в Америці" (1835 р.).

 

Томас Мор (1483-1546 рр.) – англійський державний діяч, канцлер Англії (1529-1532 рр.), соціальний філософ, політичний мислитель. Автор знаменитого твору "Утопія" (1516 р.), страчений королем Генріхом VIII. Один із засновників політичної теорії так званого утопічного комунізму (соціалізму).

Ф

Фома Аквінський (1225-1274 рр.) – середньовічний філософ та теолог, “отець церкви”. Найбільш відомі праці “Сума теології”, “Про правління володарів”, "Коментарі до Арістотелевої "Політики". Один із систематизаторів християнської філософії та віровчення.

 

Франко Іван (1856-1916 рр.) – український письменник, поет, публіцист, філософ і політичний мислитель, громадський і політичний діяч. Один з ініціаторів заснування "Російсько-Української радикальної партії" (пізніше УРП), що діяла на території Австро-Угорщини. Прихильник соціал-демократичної політичної доктрини ("Соціялізм і соціалізм-демократизм", "Що таке поступ?")

 

Х

Хомейні Рухолла Мусові (1898-1989 рр.) – аятолла (найвище духовне звання шиїтів) Ісламської республіки Іран. 1979 р. очолив революцію, внаслідок якої була повалено шахський режим та встановлено ісламську республіку. Один з фундаторів політичної доктрини ісламу.

 

Хрущов Микита Сергійович (1894-1971 рр.) – радянський громадський та державний діяч. З 1953 року – Перший Секретар ЦК КПРС, виступив з критикою сталінського політичного режиму, так званого «культу особи».

Ц

Ціцерон Марк Тулій (106-43 рр. до н.е.) – римський оратор та громадський діяч, філософ та політичний мислитель. Його політичні твори – "Про державу", "Про закони".




Переглядів: 436

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Короткий термінологічний словник | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.008 сек.