Точніше загальну масу деталей та складальних одиниць, підлягаючих миттю, можна визначити за формулою:
Q = b1×Qp ×Np + b2×Qd×Nd, (2.9)
де b1 та b2 – коефіцієнти, що враховують долю маси деталей (складальних одиниць), підлягаючих миттю, відповідно від загальної маси трактора і двигуна, (b1=0,4…0,6; b2 = 0,6…0,8);
Qp, Qd – відповідно маса трактора і двигуна (табл.2.4);
Кількість випробувальних стендів для двигунів визначається за виразом:
, (2.10)
де Nд – кількість двигунів, що ремонтується на протязі року, шт.;
tв – тривалість випробовування двигуна год.;
Nдп – кількість повторних випробувань двигунів (приймається 5…6% від кількості ремонтуємих двигунів);
tпв – тривалість повторних випробувань, год.;
Фдо – річний дійсний фонд часу обладнання, год.;
hо – коефіцієнт застосування обладнання за часом, (hо = 0,85…0,9).
Для ковальських робіт кількість горнів приймається по кількості робочих місць.
Табель основного і допоміжного обладнання та організаційної оснастки наведено в додатку 6.
Все розраховане і прийняте обладнання дільниці зводиться до таблиці 2.5.