Автоматичне наплавлення під шаром флюсу

Застосовується головним чином для відновлення деталей діаметром більше 50 мм, що мають значне спрацювання.

Товщина наплавленого шару h визначається за формулою:

h = H + d, (3.3)

де Н – величина зношення, мм;

d - припуск на механічну обробку, мм (див дод.1)

Величина сили струму І визначається за формулою:

І = a × F_e, (3.4)

де a - щільність струму, А/мм² (a = 80...180 А/мм²);

F_e – площа теоретичного перерізу електродного дроту, мм².

Напруга наплавки вибирається з табл. 3.3.

Таблиця 3.3.

Залежність напруги дуги від товщини наплавленого шару

Товщина наплавленого шару, мм	0,3...1	1,1....2,0	більше 2,0
Напруга на дузі, В	12-15	15-20	20-25

Швидкість наплавлення V_н, м/год

, (3.5)

Частота обертання деталі n хв.^-1

, (3.6)

Швидкість подачі дроту V_др, м/год

, (3.7)

Шаг на плавки S, мм/об

S = (2...2,5)×d_др, (3.8)

Виліт електроду l, мм

l = (10…12)×d_др, (3.9)

Зміщення електроду е, мм

e = (0,05…0,07)×d, (3.10)

де a_н – коефіцієнт на плавки, г/А×год (при наплавленні постійним струмом зворотної полярності a_н = 11...14);

h – товщина наплавленого шару, мм;

g – щільність електродного дроту, г/см³ (g = 7,85 г/см³);

d_др – діаметр електродного дроту, мм;

І – сила струму, А;

d – діаметр деталі, мм.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вибір технологічних баз та складання технологічного маршруту відновлення деталі	\|	Вібродугова наплавка

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.