Заповідні ландшафти

Михайлівська цілина – найменший за площею (2,024 км²) і найвіддаленіший від центрального відділення (Хомутовський степ, Донецька область) філія Українського степового заповідника. Це єдиний подібний заповідник в Україні. Багато хто називає його «брендом» Сумської області. Степ знаходиться всього за 100 км від Сум, біля хутора Жовтневий Лебединського району [26].

Заповідник повністю виправдовує свою назву – його землі не розорювалися понад півтора століття, хоча траву тут все ж косять – раз на три роки.

Унікальність Михайлівської цілини полягає у тому, що це єдина в Україні ділянка степової цілини з характерною лучно-степовою рослинністю і фауною, розташований у лісостеповій природній зоні [3].

Заповідна територія характеризується помірно-континентальним кліматом із середньорічною температурою +6°. Середня температура січня становить -6,4°, а липня +19,9°. Період із позитивними температурами повітря триває тут у середньому 235 днів. Щорічна кількість опадів коливається від 500 до 550 мм, причому 70-75% із них випадає в теплий період. Сніговий покрив, що досягає 30 см, в середньому зберігається протягом 3-3,5 місяців. У районі заповідника дмуть в основному західні та південні вітри [25].

Протягом весняно-літнього періоду простори Михайлівської цілини змінюють свій вигляд у залежності від квітучих у даний момент рослин до 10 разів.

Після встановлення Радянської влади ділянку використовувався Михайлівським конезаводом до 1928 року, коли цілина була оголошена заповідником місцевого значення. У 1947 році статус заповідника був підвищений до республіканського, а у 1961 році Михайлівська цілина включена до складу Українського степового природного заповідника [20]. Її територія, оточена полезахисної лісопосадкою, являє собою невисокий пагорб, який поступово знижуються у напрямку до оточуючих його балок. Рідкісні дерева, чагарники терну, високі трави, що виділяють фантастично п'янкі аромати, і дивовижне різнобарв'я залишають незабутнє враження [19].

Рослинний покрив цілини схожий з рослинністю південних степів. У його складі панівне місце займають різнотравно-тирсові і різнотравно-типчаково-тирсові угруповання, які головним чином зростають у південно-східній та східній частинах заповідника. Але у Михайлівській степу також є рослинність, характерна для північних степів. Наприклад, тільки тут ростуть дзвіночки і різні вологолюбні рослини. Тут мало ковили перистої, зате багато широколистих злаків - стоколос безостий, пирію, куничник та інших рослин, не властиві степам півдня.

Всього тут зареєстровано 493 видів рослин; рослинність характерна для південних степів (злаки - типчак, мітлиця, осока). На Михайлівській цілині можна побачити такі рідкісні рослини: дельфіновий клиновидний, астрагал гвоздику Євгенії, касатік боровий, брандушка, ковила та інші. Є в степу і звичні нам ромашки, волошки, льон. На території Михайлівської степу є озерця, болота, які під час злив заповнюються водою [37].

Завдяки заповідному режиму за півстоліття створилися умови і для збагачення фауни. Зустрічаються лосі, кабани і навіть вовки. Останнім часом дедалі частіше з'являються козулі. Постійними жителями є зайці та лисиці. Дуже багато дрібних гризунів і птахів.

Експертна рада Сумської області визначив сім чудес природи Сумщини і одним з них стала «Михайлівська цілина» [25].

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Внутрішні відмінності і фізико-географічне районування Лісоспепу України	\|	РОЗДІЛ 4

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.