МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Методичні вказівки до вивчення питань темиЗгідно зі ст..3 ЦПК у випадках, встановлених законом, до суду можуть звернутися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Перелік цих органів та осіб зазначений у ст.. 45 ЦПК – це Уповноважений Верховної Ради з прав людини, прокурор, органи держаної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи У Конституції України закріплено право кожної особи звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого (ст..55), і визначається, що через нього здійснюється парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина (ст.. 101). Зазначені конституційні положення конкретизовані в Законі України від 23 грудня 1997 року «Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини». Відповідно до ч.1 ст. 45 ЦПК , с. 13 вищезазначеного Закону Уповноважений може брати участь у розгляді цивільної справи в таких формах: порушення справи в суді, участі у розгляді цієї справи як самому, так і через свого представника (статті 11 і 13 Закону), оскарження постановлених у справі за його зверненням рішень чи ухвал (статті 292, 324, 353 ЦПК), а також подати заяву про перегляд рішення чи ухвали, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, чи судового наказу, які ухвалені за його зверненням, у зв’язку з нововиявленими обставинами. Прокурор – особливий суб’єкт цивільного процесу, і його участь викликана необхідністю виконання функцій представництва інтересів громадянина або держави у випадках. Передбачених законом (п.2 ст. 121 Конституції України, п.2 ст. 5 Закону України від 5 листопада 1991 року «Про прокуратуру»). Тобто ця функція представництва інтересів у суді є для органів прокуратури конституційною. Розрізняють підстави участі прокурора у цивільному процесі: власну ініціативу та зазначення про це в законі. Так, правовими підставами, що забезпечують участь прокурора в розгляді справи можуть бути: статті 165, 240 СК України; ст.. 281 ЦПК, статті 30-32 Закону України від 16 червня 1992р. «Про об’єднення громадян”, ст.. 37 Закону України від 25 червня 1991р. «Про охорону навколишнього середовища. Згідно з ч.5 ст. 36¹ Закону України «Про прокуратуру» прокурор самостійно визначає підстави представництва інтересів у суді та форми його здійснення. Стаття 45 ЦПК України визначає процесуальні форми участі прокурора в цивільному процесі. Перша форма – це звернення до суду з позовами і заявами щодо захисту прав, свобод та інтересів інших осіб або державних або суспільних інтересів та участь у цих справах. Розгляд цих справ передбачений у позовному, наказному та окремому провадженні. Друга процесуальна форма – здійснення представництва інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому ЦПК України та іншими законами на будь-якій стадії цивільного процесу, тобто коли його участь визнається обов’язковою як за його звернення, так і за зверненням до суду інших осіб. Статтями 45 і 46 ЦПК України також регулюються процесуальні відносини, пов’язані з участю у цивільному процесі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, які беруть участь у справі. Процесуальним законодавством передбачено лише дві форми їх участі у цивільному процесі: звернення до суду у випадках, встановлених законом, із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів (ч.1 ст. 45 ЦПК), залучення судом до участі у справі або участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень (ч.3 ст. 45 ЦПК). Слід видзначити, що участь органів державної влади та органів місцевого самоврядування у цивільному процесі є обов’язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає за це необхідне. Участь у цивільному процесі інших суб’єктів, передбачених ст. 45 ЦПК, а саме: фізичних та юридичних осіб, тобто профспілок, підприємств, установ чи організацій, можлива лише в одній формі – у випадках, встановлених законом, вони можуть звернутися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та взяти участь у цих справах. Таким чином, на відміну від прокурора, який самостійно визначає підстави для представництва в судах і форму його здійснення, органи державної влади, місцевого самоврядування й інші особи уповноважені порушувати цивільні справи на захист, сврбрд та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів тільки у випадках, передбачених законом. Ці випадки зазначені у багатьох нормах матеріального та процесуального права.
|
||||||||
|