Концепція часової вартості грошей

Час — це гроші! Цей закон конкуренції визначає мотивацію підприємців, а відповідно і прийняття фінансових рішень менеджерами. Корпорація у своїй підприємницькій і фінансовій діяльності зіштовхується з проблемою нестикування у часі потоків прибутків і витрат. Прибуток ще не накопичений у достатній сумі, але корпорація може прийняти рішення, обумовлене економічними обставинами. Тому корпорація залучає певні суми для фінансування проекту в борг. Виникає дуже важливе питання: чи виправдане це рішення, тобто “чи варта шкурка вичинки?”. Менеджери корпорації мають визначити, чи принесуть позикові гроші необхідний дохід у майбутньому.

Прийняття фінансових рішень завжди передбачає обмін сьогоднішніх грошей на майбутні гроші. Оскільки купівельна спроможність грошей постійно змінюється, то в кінцевому підсумку відбувається обмін купівельної спроможності сьогоднішніх грошей на купівельну спроможність майбутніх грошей. Процентна ставка, за якою здійснюється цей обмін, залежить від вартості грошей у часі або від тимчасової вартості грошей.

Основи теорії часової вартості грошей викладені в роботі американського економіста І. Фішера в 1930 р. Власне, він запропонував ідею приведеної вартості грошей. У своїй праці І. Фішер показує, що всі інвестори цікавляться майбутніми доходами. Вони об’єднуються для утворення акціонерних товариств і передають функції управління капіталом менеджерам. Основна мета управління корпорацією — максимізація багатства акціонерів, тобто отриманання приведеної вартості грошей і, в кінцевому підсумку, нетто приведеної вартості.

Філософською основою розвитку теорії часової вартості грошей є праці лауреата Нобелівської премії І. Пригожина, котрий писав, що “час — фундаментальний вимір нашого існування” і що “час передує буттю”[57]. Прискорення темпів економічного розвитку на основі принципово нових технологій, які “підштовхують час”, змусило по-новому глянути на “гроші”, інвестовані корпорацією в нові проекти. Вимагалося привести майбутні доходи до “сьогоднішніх грошей”.

Розвиток теорії тимчасової вартості грошей починається з 50-х років минулого сторіччя, коли загострилися економічні проблеми розвитку. Актуалізувалися проблеми відновлення капіталу на передовій науково-технічній основі, введення інновацій, нових інформаційних технологій. Потреба збільшення норми нагромадження капіталу та її інтенсифікація диктувала необхідність визначення вартості грошей у часі в економічному світі, що швидко розвивається.

Концепція вартості грошей у часі передбачає визначення:

· майбутньої вартості грошей;

· приведеної (сьогоднішньої) вартості грошей.

Основу концепції тимчасової вартості грошей становить розкриття сутності приведених (сьогоднішніх) грошей.

Як зазначається в західній економічній літературі, концепції тимчасової вартості грошей, а також ризику є основними в теорії і практиці корпоративних фінансів і функціонування ринку капіталу.

По-перше, сьогоднішній долар (марка, єна і т. п.) коштує більше, ніж той, який одержить корпорація в майбутньому: через тиждень, через рік. Він сьогодні вже “в роботі”, тобто приносить дохід.

По-друге, майбутній долар містить більше ризику, тобто непевності в одержанні очікуваного прибутку, ніж сьогоднішній.

Визначення майбутніх грошових потоків дає можливість обчислити приведену вартість грошей, тобто фінансових потоків, дізнатися, скільки вони коштують сьогодні, зараз. І, навпаки, визначення майбутньої вартості дає змогу передбачити поступ грошових потоків у майбутньому, тобто їх зростання.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розв’яжіть задачі	\|	Оцінка майбутньої вартості грошей

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.