Капітал корпорації утворюється з окремих частин: акціонерного капіталу, що складається з оплачених акцій, нерозподіленого прибутку, резервного капіталу і зобов’язань за випущеними борговими інструментами.
Співвідношення складових капіталу корпорації являє собою його структуру. Отже, можна формалізувати капітал і його структуру:
V = S + D,
де V — вартість капіталу;
S — акціонерний капітал;
D — борг корпорації, її зобов’язання.
Проблеми формування структури капіталу з’являються разом із проблемами ризику і невизначеності в одержанні доходу. Яким має бути співвідношення акціонерного капіталу і боргів, щоб сприяти збільшенню ринкової вартості капіталу корпорації? Менеджери корпорації постійно мусять дбати про те, щоб процент за залучений з фінансового ринку капітал був мінімальним.
Теорії структури капіталу та його вартості, у зв’язку зі структурою, становлять інтерес як із теоретичного, так і практичного погляду. Поштовхом до розвитку теорій структури капіталу стала гіпотеза, висунута у 1958 р. американськими економістами, нобелівськими лауреатами з економіки Фр. Модільяні і М. Міллером, яка у літературі відома як теорема ММ-1. У розвиток теореми 1 згодом з’являються теореми 2 і 3, які поглиблюють і доповнюють першу, потім концепція коригується з урахуванням податків, які виплачує корпорація, і податків із дивідендів і процентів, отриманих за цінними паперами.