Управління товароматеріальними запасами

Класифікація запасів. Чинники, що визначають їхній обсяг

Корпорації в середньому вкладають 20—25 % своїх активів у товароматеріальні запаси, торговельні корпорації, які організовують роздрібний товарообіг — біля 40 %. Товароматеріальні запаси класифікуються на три основні групи:

1) запаси, що накопичуються до виробничого процесу — сировина, напівфабрикати (pre-production inventory);

2) незавершене виробництво (in-progress inventory);

3) запаси готової продукції (finished goods inventory).

Структура товароматеріальних запасів визначається особливостями галузі господарства. У роздрібній торгівлі накопичуються великі запаси готової продукції, невелика частка сировини, напівфабрикатів, ще менша — незавершеного виробництва.

Сума коштів, вкладених у товароматеріальні запаси, визначається найрізноманітнішими чинниками: обсягом планованої реалізації, особливостями виробленого продукту, сезонністю, портфелем замовлень та ін. Управляючі фінансами корпорації звичайно намагаються знизити до можливого мінімуму вкладення в сировину і напівфабрикати, деякі фірми працюють “із коліс”. Необхідний денний обсяг сировини і напівфабрикатів доставляється до початку робочого дня. У цьому випадку корпорація заощаджує кошти, необхідні для зберігання. Незавершене виробництво скорочується під впливом застосування нових технологій. Особлива увага приділяється статті “готова продукція”. Товари, що користуються низьким попитом, корпорація може реалізувати за нижчими цінами. Корпорація також враховує можливі ризики, пов’язані з труднощами збуту товарів модних, таких, що швидко псуються, вогненебезпечних, технічно застарілих.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Визначення кредитоспроможності корпорацій-покупців	\|	Модель економічно обгрунтованого обсягу замовлення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.058 сек.