Харчова поведінка людини як феномен культури

РОЗДІЛ 1 Явище їжі в літературі

Протягом багатьох тисячоліть люди намагалися прогодувати себе, щоб вціліти в смертельній сутичці за існування. Спершу вони примітивно збирали данину з оточуючого їх середовища, але поступово поряд з іншими досягненнями люди опанували складне мистецтво кулінарії. Чим більше розвивалась кулінарія, тим більше розвивалась харчова поведінка людини. Що ж це означає? Харчова поведінка - це сукупність звичок людини, пов’язаних з прийомом їжі, це смакові переваги, режим прийому їжі. Харчова поведінка може залежити від таких чинників, як культуральних, етнічних, сімейних традицій і цінностей, особливостей виховання, що склалися в одному соціумі стандартів і еталонів, норм і краси. Під харчовою поведінкою розуміється ціннісне ставлення до їжі і її прийому, стереотип харчування в повсякденних умовах і в ситуації стресу, поведінка, орієнтована на образ власного тіла, і діяльність з формування цього образу. Етнокультурні фактори роблять величезний вплив на стереотип харчової поведінки, особливо в період стресу. Одвічне питання про значення харчування - це питання про зв'язок харчування з життєвими цілями. Необхідно також відзначити соціальне значення їжі. Харчування людини з самого народження пов'язано з міжособистісним взаємодією. Згодом їжа стає невід'ємною складовою процесу спілкування, соціалізації: святкування різних подій, встановлення та формування ділових і дружніх взаємин. У свою чергу, традиції, харчові звички відображають рівень розвитку культури, національну, територіальну та релігійну приналежність, а також сімейне виховання у сфері харчової поведінки.[4]

Харчова поведінка може бути гармонійною (адекватною) або девіантною (що відхиляється), це залежить від безлічі параметрів, зокрема від того, яке місце займає процес харчування в ієрархії цінностей індивіда, а також від кількісних і якісних показників харчування. Етнокультурні фактори роблять величезний вплив на стереотип харчової поведінки, особливо в період стресу. Одвічне питання про значення харчування -це питання про зв'язок харчування з життєвими цілями.

Існує чотирьохкомпонентна модель, що описує мотивації харчової поведінки. Вона заснована на аналогічній моделі мотивації вживання алкоголю і включає в себе такі компоненти мотивації, як:

1) опанування негативних емоцій;

2) соціалізація;

3) відповідність очікуванням інших людей;

4 ) отримання задоволення.

Харчові звички визначаються традиціями сім'ї та суспільства, релігійними уявленнями, життєвим досвідом, модою, економічними та особистісними причинами. Стиль харчування є відображення емоційних потреб і душевного стану людини. У перший час нашого існування прийом їжі - основна життєва функція. Задоволення голоду викликає відчуття захищеності і гарного самопочуття.[4]

У людини із особливою харчовою поведінкою висока соціальна орієнтованість, хороший інтелект, висока «стресодоступність», знижена «стресостійкість», схильність до тривожно-депресивних реакцій, психічна незрілість. У них переважають менш досконалі способи психологічного захисту, підвищена, погано контрольована емоційність, пасивні форми поведінки - прийом їжі грає роль своєрідного захисного механізму від стресу. Цей спосіб захисту абсолютно соціально прийнятний, доступний, простий, легко здійснений, не вимагає ні розумової, ні емоційної додаткової напруги.

Необхідно також відзначити соціальне значення їжі. Харчування людини з самого народження пов'язано з міжособистісним спілкуванням. Згодом їжа стає невід'ємною частиною процесу спілкування, соціалізації: святкування різних подій, встановлення та формування ділових і дружніх стосунків. У свою чергу, традиції, харчові звички відображають рівень розвитку культури, національну, територіальну та релігійну приналежність, а також сімейне виховання у сфері харчової поведінки.

Людина є те, що вона їсть. Якщо тобі не байдуже чим ти харчуєшся, отже тобі не байдуже на себе, таким чином ти вдосконалюєшся, саме так ти проявляєш свою культуру. Цікаво, що і буддійські ченці в Японії для досягнення психічного досконалості за системою «дзен» харчуються лише свіжою рослинною їжею (рис, ячмінь, соєві, боби, овочі). І не просто харчуються, а ще супроводжують прийом їжі «п'ятьма роздумами про їжу», приблизно такими: 1) звідки це підношення; 2) беручи це підношення, я повинен міркувати про те, у чому ще не досяг досконалості; 3) дуже важливо стежити за своїм власним серцем, не допускати в собі таких недоліків, як злість і жадібність; 4) ця їжа приймається як ліки для того, щоб підтримувати в тілі здоров'я; 5) ця їжа приймається і для того, щоб досягти духовної досконалості. У цій дзен - буддійської проповіді не можна не побачити раціональне зерно. Наша свідомість - продукт матерії, нашого головного мозку, а для нього зовсім не байдуже, чим ми харчуємося. Отже приймаючи їжу, ми маємо замислитись про користь, яку вона може принести. [14]

Їжа та прийом їжі – це феномени, які нерозривно пов’язані з повсякденною реальністю. Якщо «їжа» - це як засіб задоволення потреб людини, то це об’єкт матеріального світу, але процес приготування їжі (кухня, кулінарія), тілесність, харчова поведінка людини – це феномен культури.

Індустрія харчової продукції «культивує» смак і перетворюється в індустрію ласощів. Це відображується у сучасній мові у вигляді смакових метафор, наприклад: «солодкі думки або мрії», «солодке життя», «відчуття насолоди», «солодка помста», це як правило, є образним описом емоційного стану людини й зовнішнього прояву емоцій.[2]

Говорячи метафоричною мовою, цивілізація створила сучасну людину, харчова поведінка якої характеризується тим, що для неї «нормально й природньо». Не просто втамувати голод, при цьому критерії відповідно до яких людина вибирає собі «смачненьке» не завжди визначається власним смаком людини. Сучасна людина часто пов’язує категорію «смачно» з зовнішнім виглядом виробу, начебто смак залежить від зовнішнього вигляду продукту, його оздоблення або барвистості пакування. Але можна взяти в приклад японську кухню, частіше вона виглядає привабливіше, ніж є на смак. Можна згадати стару поговірку: «Азіати їдять очима», це також прояв культури.

У людини є декілька способів прийому їжі, що відображають її харчову поведінку: або вона нейтрально вживає їжу, або ж формує певні неформальні товариства, як наприклад: товариства «ваганів», «анорексиків», «товстунів», «сонцеїдів» та інших, які обирають для себе особливий спосіб приймання їжі і цілеспрямовано дотримуються обраної стратегії у повсякденному житті, вважаючи необхідною умовою досягнення власної мети – «бути здоровим», «бути обраним», «бути незвичайним». [7]

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Їжа в культурно-історичному контексті

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.