• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Дискусія

Дискусія — форма колективного обговорення, мета якої — виявити істину через зіставлення різних поглядів, правильне розв'язання проблеми. Під час такого обговорення виявляються різні позиції, а емоційно-інтелектуальний поштовх пробуджує бажання активно мислити .

Організація дискусії має три основні етапи: підготовчий, основний, заключний.

Підготовчий етап передбачає такі завдання:

— сформулювати тему дискусії;

— визначити основні питання, які обговорюватимуться;

— підготувати основну літературу з проблеми, яка виноситься на дискусію;

— визначити місце та час проведення дискусії.

На другому етапі — основному — обговорюються питання, які внесені до порядку денного. Якщо в процесі обговорення або ж осмислення деяких моментів дискусії виникає невелика пауза, то головуючому не рекомендується її переривати, даючи можливість учасникам дискусії трохи поміркувати, оскільки це може сприяти новому повороту дискусії.

Третій етап — заключний — це підбиття підсумків. Як правило, це робить ведучий — головуючий, проте можна доручити цю справу одному із спеціалістів — учасників дискусії.

За нормами етикету дискусія не повинна тривати більше, ніж З год, оскільки зловживання часом призводить до втоми учасників дискусії, до їхнього роздратування і неприйняття всього, що відбувається довкола. Дуже важливим у дискусії є дотримання часового регламенту: повідомлення — 15—20 хв, виступ — 3—5 хв.

Наше життя містить різні форми прояву суперечок та дискусій. Особливе значення мають професійні дискусії, результатом яких може стати успішна угода і прибуток, але лише за умови правильного ведення дискусії, яка полягає в урахуванні багатьох факторів (психології ведення дискусії, логічній та мовній культурі дискусії та ін.).

Основні правила ведення дискусії:

1. Відверто висловлювати думки.

2. Поважати точки зору всіх членів дискусії.

3. Слухати інших, не перебиваючи.

4. Не говорити занадто довго та занадто часто.

5. Водночас має говорити лише одна особа.

6. Дотримуватися позитивних ідей та стосунків.

7. Не критикувати себе та інших.

8. Незгоди й конфлікти відносно ідей не повинні бути направлені на конкретну особу.

Існує багато форм організації дискусії. Найпоширеніша — це дерево рішень. Цей метод полягає в тому, що у ході дискусії учасники заповнюють таблицю.

Кожен читець повинен прагнути до чіткої вимови кожного звука, тобто тренувати дикцію. Чистота вимови (артикуляції) залежить від того, наскільки правильно в процесі мовлення відбувається робота органів мовлення – губ, язика, щелеп, зубів, твердого і м’якого піднебіння, маленького язичка, гортані, глотки і голосових зв’язок.
У повсякденному житті ми нерідко чуємо недбалу, мляву мову, у якій окремі звуки при швидкій вимові «випадають», закінчення слів „ковтаються”, слова неначе „наскакують” одне на одне, а деякі звуки вимовляються нечітко чи замінюються іншими. Цього не повинен допускати читець, який виступає перед слухацькою аудиторією, а тому очищення артикуляції і тренування чіткої дикції – найважливіше завдання виразного читання.
Відпрацьовування дикції містить у собі два елементи:
1) пластичну гімнастику органів мовлення, тобто вправи для розминки і тренування м’язів мовленнєвого апарату (рота, щелеп, губ, язика);
2) вправи на тренування артикуляції голосних і приголосних у складах, словах, фразах.

Отже, перш ніж відпрацьовувати артикуляцію звуків, необхідно навчитися керувати своїми органами мовлення – надавати їм різні положення, відчуваючи рух кожного м’яза. Для цього варто провести такі тренувальні вправи:

1. На „раз” – розтягніть губи в усмішку, не оголюючи зубів; на „два” – витягніть губи щільною трубочкою вперед („хоботок”); на „три, „чотири”, „п’ять”, „шість” – рухайте „хоботком” почергово вправо, вліво, вгору, вниз; на „сім” – знову усмішка; на „вісім” – вихідне положення. Вправу треба повторити 3-4 рази.
2. Можна також зробити кілька колових рухів „хоботком” за годинниковою стрілкою, а потім – проти неї.
3. Вимовте артикуляційно виразно, але абсолютно беззвучно (як у сурдоперекладі) кілька фраз із будь-якого тексту. (Цю вправу з метою самоконтролю ліпше виконувати перед дзеркалом). При повторному виконанні вправи візьміть інший текст.
4. Вправа на тренування м’язів щелеп. Поставте лікті на стіл і обіпріться підборіддям на кулаки. Артикуляційно чітко читайте будь-який текст. При цьому ви повинні напружувати м’язи нижньої шелепи, рух якої обмежують ваші руки. Намагайтеся в цьому положенні досягати чіткої вимови. Ця вправа допоможе позбутися так званого „щелепного затиснення” (К. Станіславський), яке призводить до млявості мовлення.
5. Тренування губ. Вправа для верхньої губи: вимовляйте з чіткою артикуляцією: [гл], [вл], [вн], [тн]. Вправа для нижньої губи: вимовляйте з чіткою артикуляцією: [кс], [гз], [вз], [бз].
6. Вправа на розвиток м’язів язика:
   а) висуньте язик і активно порухайте ним вліво, вправо, вгору, вниз;
   б) зробіть по кілька колових рухів висунутим язиком почергово в різних напрямках;
   в) злегка висуньте язик і зробіть його широким, потім вузьким, потім чашечкою (злегка піднявши кінчик і бічні краї);
   г) злегка піднятим напруженим кінчиком язика „почистіть” верхні зуби ззовні і зсередини, а тепер кожен зуб „пошліфуйте” язиком у напрямку від його внутрішнього боку до зовнішнього і навпаки;
   д) тепер пружним язиком робіть уколи почергово в праву – в ліву щоку.

Ці вправи незамінні для дикторів, у яких часто виникають труднощі при вимовлянні слів зі збігом трьох і більше приголосних. Щоб швидко переключити рух язика з одного положення в інше, треба обов’язково перед виступом тренувати його рухливість. Прагніть досягти такого результату, коли усі звуки вимовлятимуться легко і вільно, без особливого напруження. Використовуйте для самоконтролю дзеркало.

Коли за допомогою цих вправ ваші органи мовлення будуть „розігріті”, переходьте до наступного етапу.

1. Навчіться швидко і чітко вимовляти:
   а) кпт, кфт, кшт, кст, ктщ; мгм, ргм, тгм, пгм, фгм; ткр, ктр, дрт, ркт (стежте, щоб між приголосними не чувся призвук голосного);
   б) кфа, кпо, кту, кши, кси; рла, рло, рлу, рлі, рли;
   в) пі, пє, пя, пьо, пю; би, бє, бя, бьо, бю;
   г) бі-ми, мі-би; пі-ви, ві-пи; бє-ме, мє-бе; пє-ве, вє-пе;
   ґ) дрда-дрдя, дрдо-дрдьо, дрду-дрдю, дрде-дрдє, дрди-дрді;
   д) біппі, беппе, баппа, боппо, буппу, биппи.
2. Робимо вправи на вимову складних для артикуляції словосполучень:
   король-орел; хвала халві; лібрето „Ріґолетто” (вимовляйте 5-7 разів поспіль кожне словосполучення).
3. Корисно вимовляти також важкі для артикуляції слова:
   барикадувати, екзальтованість, гідрометцентр, скомпрометований, трансформуватися, деморалізованими, кристалізуватися, перенервуватися, знезаражуючими, демобілізувалися та ін.
4. Останній крок – тренування вимови скоромовок:
   
   Б

· Бабин біб розцвів у дощ – буде бабі біб у борщ.

· Боронила борона бороновані поля.

Р (БР, КР, ГР, РЛ)

· Кіндрат вбрід брів – зустрів бобрів.
Бобри – у рів, Кіндрат змокрів.

· Протокол про протокол протоколом запротоколювали.

· У бобра добра багато, у бобра є бобренята.

· Скриню зі скарбом знайшли карась із крабом.

· Бурі бобри брід перебрели.

· Летів перепел перед перепелицею, перед перепеленятами.

· Карл у Клари вкрав корали, а Клара у Карла вкрала кларнет.

· В орляток виросли вже крила:
Вгорі орлята пролетіли.
Під хмарами рідня крилата:
Орел, орлиця і орлята.

Л (МЛ, ПЛ)

· Веселі лелеки летіли далеко.

· Мала з села вола вела.
В село віл малу вів.

· Мила милитись не вміла,
Мила мило з рук не змила.
Мама милила уміло,
Мама з Мили змила мило.

· Ми плакати — не плакали:
Нам плакати нема коли.

· Ніхто нашого паламаря не перепаламарює.

Ж

· Біжать стежини поміж ожини.
І вже у Жені ожина в жмені.

· Жатка жваво жито жне.
Жатку жнець не дожене.

· Дзижчить над житом жвавий жук,
Бо жовтий він вдягнув кожух.

· Жовтий жук купив жилет,
Джемпер, джинси та жакет.

Ч

· Чом грачиха, чом грачата почали чимдуж кричати?
Чиєсь чудне чучело очам надокучило!

· В чаплі чорні черевички, чапля чапа до водички.

Щ

· Щедрий дощик площу полоще.

· Борщик у горщику, щавель у борщику.
А до борщу – ще й по лящу.

Ш

· Над шляхом Явдошка шукала волошки.

· Йшли лошата з вишняку,
Шум і шурхіт в сушняку.

· В горішнику горішина
Горішками обвішана.

· Мішок на мішку – мішки в порошку.
Порошок, як борошно, від борошна порошно.

· Шелестять комиші,
В комишах – ні душі.

З

· Зоя і Зіна знайшли лозини.
Лозина до лозини – і зроблені корзини.

· Зупинивсь на зрубі зубр,
Задивився зубр на зруб.

Ц

· Цвіркун цвірчить за припічком,
Дзвенять крильця, як скрипочки.

С

· В сінокосах, в срібних росах
Заросився бусол босий.

· Босий хлопець сіно косить, босі ноги роса росить.

· В ямі не спиться вусатому сому.
Сому вусатому сумно самому.

· Хитру сороку спіймати морока,
А на сорок сорок – сорок морок.

· Всіх скоромовок не перескоромовиш, не перевискоромовиш.

Щоб тренування дикції було справді результативним, треба уважно стежити за вимовою кожного звука, не захоплюватися передчасно швидкістю читання, доки не буде досягнуто чистоти артикуляції. Лише після кількох тренувань темп читання можна буде потроху збільшувати і поступово довести до найшвидшого. Але й тоді не треба забувати, що головне завдання читця – максимальне збереження якісної артикуляції.

Запропоновані вправи на дихання, голос і дикцію вимагають для досягнення успіху регулярного виконання. Зрозуміло, що це навряд чи можливо в межах навчального часу на уроках. А тому вчитель має заохочувати школярів виконувати ці вправи вдома, а в класі безпосередньо перед читанням художнього тексту проводитиметься лише коротка розминка протягом 7-8 хвилин.

Переглядів: 374