Загальна характеристика законності та правопорядку

Законність — це режим (стан) відповідності суспільних відносин законам і підзаконним нормативно-правовим актам держави, який утворюється в результаті їх неухильного здійснення всіма суб'єктами права.

Соціальна сутність законності — це узгоджування певних реальних суспільних відносин з їх законодавчими моделями, інакше кажучи, розповсюдження «панування» волі законодавця на всю територію держави, на все суспільство.

Основні принципи законності у державі соціально-демократичної орієнтації:

- єдність — однаковість нормативно-правового регулювання на всій території країни; тотожність застосування юридичних норм щодо всіх однойменних суб'єктів права;

- соціально-демократична доцільність — відповідність закону цілям забезпечення прав лю-• дини і прав нації (народу), соціальної демократії і прогресивного розвитку суспільства; необхідність вибору в межах закону найбільш ефективного (оптимального) засобу досягнення мети закону;

- реальність — забезпеченість законності дієвими, досконалими гарантіями.

Наслідком законності є встановлення в суспільному житті правопорядку.

Правопорядок — це режим (стан) упорядкованості, організованості суспільних відносин, який складається за умов законності.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальна характеристика правомірної поведінки	\|	Загальносоціальні гарантії законності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.