Критерії оцінки результативності діяльності підприємства

T– загальні доходи, С –витрати,

C_d витрати, зумовлені продуктивним використанням ресурсів

Наприклад, загальні доходи становлять 100 тис. дол. США, загальні витрати на обробку — 75 тис. дол. США, витрати на безпосередню переробку сировини — 48 тис. дол. США і вартість продуктивності праці — 30 тис. дол. США. На основі цих даних можна зробити такі розрахунки:

Як видно із цього розрахунку, лише дві третини ресурсів зай­няті продуктивно, а близько однієї третини простоює. Існуючі та потенційні доходи визначаються так:

Отже, у результаті низької організації виробництва недоодержано 56 250 дол. США (156 250 – 100 000).

Очевидно, що суто продуктивна праця має великий вплив на загальну продуктивність організації, до речі, як і на прибуток.

Порівняння, зроблені між загальною продуктивністю валових доходів та продуктивністю загальних доходів у сукупності із втратами через простої, розкривають великі відмінності у їхніх кількісних величинах.

Наведений нижче приклад свідчить, що за умови повного використання всіх ресурсів на суто продуктивну працю потенційні загальні доходи могли б бути значно вищими:

Рис. 8.5. Схема аналізу продуктивності

Це свідчить про те, що тільки 40 % (30 тис. із 75 тис. дол. США) усіх витрат на обробку були використані на суто продуктивну працю. Якби інші 60 % були використані так само, то загальні доходи були б у 2,5 раза більшими й становили 250 тис. дол. США замість 100 000 тис. дол. США.

Схематично порядок аналізу продуктивності Лоулор здійснює так, як показано на рис. 8.5.

Підводячи підсумки свого підходу, Лоулор застосовує таблицю для порівняння ступеня корисності різних індексів вимірювання продуктивності, виходячи із організаційних рівнів, складності та основних завдань, що стоять перед організацією (табл. 8.2).

Таблиця 8.2

ПОРІВНЯННЯ ПОКАЗНИКІВ ПРОДУКТИВНОСТІ

1) О — мета; Ef — ККД; Е — ефективність; П — порівнянність; Т — тенденція.

Основний критерій продуктивності за Гоулдом повинен ґрунтуватися на швидкості обертання капітальних вкладень. При цьому він зіставляє прибуток із п’ятьма основними елементами:

· цінами виробів;

· витратами на одиницю продукції;

· використанням будинків, споруд та обладнання;

· продуктивністю споруд, обладнання;

· розподілом капітальних ресурсів між основним та оборотним капіталом.

П’ять елементів об’єднуються в одне рівняння за таким алгоритмом:

У наведеному рівнянні перші три відношення після знаку рівності означають короткочасні зміни, а останні два — довгострокові.

Дане рівняння також ілюструє, наскільки зміни в прибутковос­ті від одного періоду до іншого залежать від взаємодії між надходженням від реалізації продукції, використанням виробничих потужностей та частки сумарних капіталовкладень, розміщених у виробничі потужності.

10.4. Прогнозування ефективності використання потенціалу підприємства.

В багатьох випадках прогнозування економічної діяльності підприємства відбувається в умовах невизначеності або випадковості. Тому, щоб підвищити ефективність прогнозування, керуючий персонал повинен на підготовчому етапі визначитит і методи прогнозування, застосування яких є найбільш доцільним призаданих умовах. В зв’язку з цим актуальним є питання дослідження відомих методів прогнозування, визначення їх переваг та недоліків, а також особливостей застосування для вирішення певного кола задач.

Господарська діяльність підприємств, що функціонують в умовах ринкової економіки, знаходиться в умовах постійних змін зовнішнього середовища. Тому забезпечення ефективного управління підприємствами вимагає вміння передбачати його майбутній стан та поведінку середовища, що сприяє завчасному виявленні можливих збоїв у їх роботі. Виявлення цих збоїв досягається за допомогою прогнозування напрямів діяльності підприємства, та ефективності використання його потенціалу.

Прогнозування є важливим етапом планування ефективної діяльності підприємств, усвідомлення цього процесу вимагає розкриття таких його функцій, як: науковий аналіз економічних, соціальних, науково-технічних процесів і тенденцій; дослідження об’єктивних зв’язків соціально-економічних явищ господарського розвитку у конкретних умовах; оцінка сформованого рівня розвитку конкретної ситуації і виявлення тенденцій, які можуть скластися у майбутньому; передбачення нових ситуацій та їх оцінка; виявлення можливих альтернатив розвитку економіки у перспективі; нагромадження наукового матеріалу для обґрунтованого вибору певних рішень.

На сьогодні, існують певні методи, які можуть бути використані для прогнозування та планування розвитку підприємства: дослідно-статистичний; економіко-статистичний; економіко-математичного моделювання; нормативний; програмно-цільовий; на основі показника фінансової міцності; на основі оцінки ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства.

Процес прогнозування потенціалу можна зосередити на аспектах:

- прогнозування ресурсної бази підприємства (трудові, фінансові, матеріальні);

- прогнозування фінансової ситуації (оцінка фінансової рівноваги)та фін планування.

Інформаційний комплекс моделей, що входить до складу моделей прогнозування рівня виробничого потенціалу підприємства, містить:

Ø моделі формування початкових даних;

Ø моделі прогнозування нормативних показників;

Ø моделі формування інформації про виробничі ресурси підприємства;

Ø моделі формування інформації про можливі варіанти виробництва на перспективу.

Важлива роль в даному інформаційному комплексі відводиться групі моделей прогнозування нормативних показників на перспективу. Дана група моделей включає моделі:

Ø прогнозування показника на основі тренду і сезонності;

Ø авторегресійного прогнозування (на основі вивчення тенденції зміни випадкової величини в минулому і екстраполяції цієї тенденції на майбутнє).

В зазначених моделях передбачається, що величина ознаки, що характеризує показник, формується під впливом відомих і невідомих чинників, що задаються неявно, у вигляді їх середньорічного впливу на результуючий показник.

Функціональне призначення оптимізаційного комплексу моделей полягає в прогнозуванні виробничих потенціалів випуску різних видів продукції, а також виробничого потенціалу технологічних установок на підприємстві.

Очевидно, що якість розрахунків за комплексом оптимізаційних моделей визначається достовірністю наявних даних.

Інформаційною основою для проведення емпіричних досліджень в рамках комплексу моделей з розрахунку виробничого потенціалу підприємства в основному служать дані по наявних виробничих ресурсах за певний період, по витратах ресурсів на виробництво кожного виду продукції, по обсягах виробництва продукції.

Модулі інформаційного підкомплексу моделей у складі комплексу моделей прогнозування виробничого потенціалу підприємства на перспективу передбачають здійснення розрахунків прогнозних значень техніко-економічних показників затрат-виходу ресурсів з розрахунку на прийняту одиницю вимірювання в оптимізаційному підкомплексі моделей.

Моделями формування вихідних даних забезпечується формування динамічних рядів показників для прогнозування їх кількісних значень на перспективу. У випадку сильних коливань динамічного ряду показників доцільно скоротити період спостереження, відкидаючи показники, що спотворюють тенденцію.

Прогнозування є необхідною складовою підприємницької та управлінської діяльності. Правильність вихідних теоретичних передумов і методологічних основ прогнозу вирішальним чином впливає на результати та можливість його практичного використання і сприяє прийняттю якісних управлінських рішень. Вважаємо, що застосування наведених методів прогнозування сприятиме підвищенню ефективності функціонування відповідних суб’єктів господарської діяльності.

10.5. Розробка програм (проектів) підвищення результативності використання потенціалу та його окремих складових (концептуальні основи, цілі та організаційні підходи).

Підвищення ефективності діяльності компанії в сучасних умовах досягається за рахунок вдосконалення виробництва, сприятливого впливу зовнішніх факторів і вишукування внутрішніх резервів, а також комплексної оцінки можливих стратегічних перспектив для подальшого розвитку фірми.

Заходи з підвищення потенціалу в системі ефективного управління підприємствами мають складатися з:

- визначення стану зовнішнього середовища;

- удосконалення організаційної структури;

- визначення ризиків успішного виконання виробничих програм;

- економії трудових та матеріальних ресурсів розробки та реалізації програм підвищення потенціалу підприємств.

Під час розробки шляхів підвищення потенціалу на підприємстві завжди потрібно систематично проводити діагностику і моніторинг процесів формування та реалізації потенціалу для забезпечення його ефективності та коригування процесів управління за результатами аналізу. Завдяки діагностиці можна одержати інформацію про стан і можливі шляхи найбільш ефективного використання потенціалу в часі, а також визначити основні напрямки та можливості реалізації конкурентної стратегії. Чим більше експертів бере участь в аналізі, тим об'єктивнішими будуть кінцеві результати.

Експертами реалізації механізмів виступати як незалежні фахівці, так і працівники підприємства, особливо його керівний склад. Дана діагностика дозволить виділити чинники, їхній вплив на діяльність підприємства.

В системі ефективного управління промисловими підприємствами на підвищення конкурентного потенціалу впливає також розроблення стратегій інноваційного наповнення для підприємств конкретних галузей, оскільки кожна галузь має свою певну специфіку.

Основними шляхами підвищення потенціалу в системі ефективного управління промисловими підприємствами є:

- наявність чітких цілей і постійний перегляд портфеля маркетингових стратегій, які ґрунтуються на специфіці середовища і на бажанні одержати конкурентні переваги в кінцевому результаті;

- планування, тобто перспективне бачення (повинно бути присутнє переконання в правильності стратегій), націлене на виявлення майбутнього потенціалу успіху;

- активне просування продукції та здійснення її реалізації з метою отримання сталого прибутку;

- застосування конкурентних стратегій, ефективне використання наявних ресурсів та можливостей підприємства;

- концентрація головних зусиль в потрібному місці і в потрібний час;

- перетворення існуючого потенціалу у фактори успіху, організаційний розвиток, тобто використання нових прогресивних методів організації бізнес-процесів, технологій, які здатні революціонізувати процеси, і навіть створити принципово нові напрямки діяльності;

- гнучкість стратегічної поведінки, що забезпечує використовування мінімуму ресурсів для досягнення максимального результату;

- контроль, тобто перевірка ефективності здійснення планів і рішень, контроль над досягненням адекватної конкурентної позиції, чи забезпечує ця позиція позитивні результати;

- скоординований порядок дій як самого керівництва, так і персоналу, управління людськими ресурсами (проблема раціонального використання ресурсів на підприємстві вирішується з урахуванням вимог порядку, упорядкованості відносин всередині підприємства);

- промисловий моніторинг: комп'ютеризація та автоматизація процесів на підприємстві, забезпечення гнучкого виробничого процесу;

- економічні засоби та інструменти управління запасами, фінансами, управління змінами тощо;

- управління інноваціями та технологіями, використання інформації.