Поняття процесу доказування та його елементи.

Загальне поняття доказування в кримінальному процесі можна визначити як діяльність суб’єктів кримінального процесу зі збирання, Перевірки й оцінки доказів та їх процесуальних джерел, а також формулювання на цій основі певних тез і наведення аргументів для їх обґрунтування або спростування. Теорія доказів як частина всієї науки про кримінальний процес має своїм предметом вивчення методологічних і правових основ пізнання в кримінальному процесі; розкриває фактичну і логічну природу доказів, їх правові особливості: належність і допустимість, предмет і межі доказування, процес доказування як практичну розумову діяльність, досліджує теоретичні підстави і практичне значення класифікації доказів, природу окремих видів доказів, особливості доказування на різних стадіях процесу і шляхи забезпечення достовірних висновків по справі. Кримінально- процесуальне доказування регулюють норми КПК. Доказами в кримінальній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи . (ч. 1 ст. 65 КПК).
Збирання доказів та їх процесуальних джерел — це врегульована кримінально-процесуальним законодавством (ст. 66 КПК) діяльність особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді й суду щодо виявлення і фіксації в процесуальних документах та матеріалах слідів злочину та інших подій як доказової інформації по конкретній кримінальній справі. Способами збирання доказів та їх джерел є слідчі та судові, інші процесуальні дії, витребування документів, проведення ревізій тощо. Збирання доказів провадиться, головним чином, на стадії досудового слідства.
Наступним елементом доказування є перевірка доказів. Особа, яка проводила дізнання, слідчий, суд повинні об’єктивно перевірити всі зібрані по справі докази. Метою перевірки доказів та їх джерел є визначення їх достовірності, повноти, законності способів їх одержання. Перевірка доказів, тобто їх дослідження, проводиться шляхом аналізу, порівняння з іншими доказами та джерелами, а також провадження.повторних або нових слідчих чи судових дій. Крім того, докази перевіряють з метою з’ясування їх достовірності. Оцінка доказів та їх джерел є найважливішим елементом процесу доказування, який полягає в розумовій, логічній діяльності суду, прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання. Законодавством покладено обов’язок доказування на суд, прокурора, слідчого, особу, що провадить дізнання, які зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного, об’єктивного дослідження обставин справи (ст. 22 КПК), тобто зібрати, перевірити й оцінити всі необхідні докази і їх джерела й на цій підставі прийняти обґрунтоване і справедливе рішення. Тож належність доказів можна визначити як якість, яка внутрішньо притаманна доказу, в силу якої фактичні дані встановлюють обставини, що мають -значення для правильного рішення кримінальної справи.
Допустимість доказів визначається законністю джерел, умов і способів їх одержання. Під час здійснення правосуддя заборонено використовувати докази, одержані незаконним шляхом (ч.З ст.62 Конституції України).
Достовірність доказів — відповідність дійсності фактичних даних, які отримано з законних джерел, результат ретельної перевірки доказів та їх джерел під час досудового слідства і в суді.
Достатність доказів — сукупність допустимих та достовірних доказів, що визначаються за внутрішнім переконанням, які необхідні для встановлення обставин злочину відповідно до дійсності і винесення обґрунтованого рішення в процесі слідства та розгляду кримінальних справ.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Допустимість та належність.	\|	Заходи забезпечення кримінального провадження поняття та види.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.