Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Порядок проведення слідчих дій закріплено Кримінальним процесуальним кодексом України (глави 20, 21 Розділу ІІІ), Податковим кодексом України (Розділ XVIII2), Законами України «Про міліцію»[1], «Про Службу безпеки України»[2], «Про оперативно-розшукову діяльність»[3], Інструкцією про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні[4] та іншими нормативно-правовими актами. Найважливіші обмеження на діяльність органів, уповноважених на проведення слідчих дій, накладає Конституція України (статті 29-32).
Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Слідчі дії проводяться слідчими органів досудового розслідування (це підрозділи органів внутрішніх справ; органів безпеки; органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; органів державного бюро розслідувань). У слідчих діях також беруть участь прокурор, слідчий суддя, підозрюваний, обвинувачений, захисник, потерпілий — у межах їх прав і повноважень, визначених КПК.
Слідчі дії фіксуються протоколом, фото-, відеозйомкою, та в інший спосіб.