Парламентська республіка

Цей різновид республіканської форми правління характеризується, в першу чергу, тим, що головну роль в організації та функціонуванні вищої влади в країні відіграє парламент. Класичними парламентськими республіками зараз вважаються ФРН за Основним законом 1949 р. та Італійська республіка за Конституцією 1947 р. Серед нових держав цю форму правління в останнє десятиліття обрали Латвія, Естонія, Чеська республіка, Угорщина та деякі інші держави Східної Європи.

При усіх варіаціях можна визначити такі загальні ознаки парламентської республіки:

а) президент є лише главою держави, а систему виконавчих органів влади
очолює уряд;

б) президент обирається завжди шляхом непрямих виборів у наступних фор
мах:

- абсолютною чи кваліфікованою більшістю депутатів парламенту (наприклад, в Угорщині, Чехії);

- спеціальним органом, що складається з членів парламенту і обраних окремими територіями для цього делегатів (у Німеччині такий орган називається Федеральні збори);

в) уряд формується законодавчим органом із складу його депутатів, політич
но виражаючи при цьому парламентську більшість (одної партії чи партійної коа
ліції). Проте в державі Ізраїль прем'єр-міністр обирається шляхом прямих виборів;

г) уряд несе політичну відповідальність перед парламентом за свою діяль
ність. Це означає право парламенту виразити вотум недовіри уряду, що мас нас
лідком його відставку. Рішення законодавчого органу про недовіру уряду буває
двох видів:

Глава 11. Форма державного правління 91

- простий вотум недовіри, за якого процедура відставки діючого складу уряду чи прем'єр міністра не пов'язана з процедурою формування нового складу уряду чи призначення прем'єр-міністра (Італія);

- конструктивний вотум недовіри полягає в тому, що парламентське рішення про недовіру діючому прем'єр-міністру та уряду є одночасно рішенням про вираження довіри новому прем'єр-міністру і складу уряду. Це призводить до стабільної роботи уряду, про що засвідчує досвід ФРН.

Підкреслимо, що у парламентській республіці виключно законодавчий орган може прийняти рішення про політичну оцінку діяльності уряду та його відставку;

д) уряд несе колективну відповідальність також за правові акти глави держави, що проявляється у недискреційному характері повноважень президента (можуть здійснюватися лише за ініціативою уряду) та необхідності контрасигнації (скріплення підписом прем'єр-міністра чи відповідного міністра) його правових актів;

є) глава держави вправі за ініціативою уряду у випадках, передбачених законом, розпустити парламент і призначити дострокові вибори. Як правило, ці випадки бувають такими: 1) парламент невчасно схвалює закон про держбюджет; 2) парламент неспроможний у встановлені строки сформувати уряд; 3) він є неспроможним провести пленарні засіданні у встановлені строки; 4) парламент відхиляє законопроект, з яким уряд пов'язує питання довіри до себе.

Не можна не помітити цікавої закономірності - усі країни-члени СНД відмовилися від такої форми правління, що пояснюється незрілістю демократичних традицій та недооцінкою інституту парламентаризму.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Змішана (напівпрезидентська) республіка	\|	Радянська республіка

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.