МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Поняття державного устроюДержавний (територіальний) устрій - це поняття, що виражає, якщо коротко, поділ держави на складові частини та взаємостосунки між державою в цілому та її складовими частинами. Проблему удосконалення державного устрою мають сьогодні не лише нестабільні Росія чи Грузія, а й розвинуті та економічно благополучні Великобританія, Канада, Іспанія. У деяких таких країнах (як Бельгія) за останнє десятиліття кардинально змінився спосіб територіальної організації державної влади - з унітарної ця держава перетворилася у федеративну. Тому поняття державного устрою є актуальним і одним із ключових у науці теорії держави і права. На думку українського дослідника проблем державного устрою С. Телешуна, слід розмежувати поняття "адміністративно-територіального устрою" як його складової і "державного устрою" як більш широкого поняття, що включає також інші аспекти державного будівництва, зокрема організацію вертикальної системи влади і місцевого самоврядування, а також національно-державну організацію населення. Отже, С. Телешун визначає, що державний устрій - це організація території і населення, визнання за ними або надання їм певного статусу в здійсненні державної влади. Саме державний устрій визначає межі централізації та децентралізації державної влади. Основною метою поділу будь-якої держави, зокрема України, на складові частини є організація оптимального управління державою і суспільством. До елементів поняття форми державного устрою належать такі: 1) адміністративно-територіальний чи політико-територіальний поділ країни, що виражається у поділі єдиної держави на певну кількість територіальних одиниць визначеного рівня (області, райони, округи, комуни тощо): 2) взаємовідносини між центральними та місцевими органами державної влади, котрі уособлюють відповідно державу загалом і її складові частини; 3) спосіб регулювання центральною владою правового статусу складових частин держави та їх владних органів; 4) правові стосунки між територіальними одиницями держави; 5) правові відносини між органами державної влади (центральними і місцевими) та органами місцевого самоврядування, ступінь розвитку та правового захисту самоврядування; 6) спосіб участі складових частин держави у вирішенні загальнодержавних справ; 7) характер фінансової системи держави (централізований чи децентралізований), роль складових частин держави у формуванні бюджету та його здійсненні. Враховуючи наведене можна визначити державний (територіальний) устрій у будь-якій країні за існуючими нині науковими класифікаціями - він може бути унітарним, федеративним чи конфедеративним. Серед конфедеративних утворень, які формуються на наших очах, слід назвати Союз Росії і Білорусі, укладений в 1997 р. і особливо Європейський союз. Крім наведеного класичного підходу в класифікації держав за їх територіальним устроєм, існують й альтернативні класифікації "складних держав". Так наприклад, російський вчений Ю. А. Тихомиров виділяє серед них такі види: а) співдружність націй (типу Британської співдружності); б) співтовариства конфедеративного типу (двох- чи чотирьохсторонні об'єднання Росії з іншими державами); в) співдружність незалежних держав (СНД і Європейський союз з конфедеративними елементами); г) конфедерації (в минулому США, Швейцарія, в останні десятиліття - Сенегамбія); д) універсальні об'єднання держав (типу ООН); є) інститу-ційні міжнародні об'єднання (типу Міжпарламентського союзу); є) функціонально-цільові об'єднання держав (типу Ради Європи); ж) федерації - національні, національно-територіальні, етнічні. Відзначимо, що такий розширений підхід відображає дискусію вчених про відмінність "складних" держав від міжнародних організацій. Які фактори впливають на характер державного устрою в тій чи іншій країні? По-перше, спосіб утворення держави. Ті з них, які утворилися на базі кількох держав, як правило, мають складну форму (наприклад, Німеччина). Навпаки, ті, котрі утворилися шляхом відокремлення частини з іншої держави частіше мають унітарний устрій (наприклад, республіки колишнього СРСР). По-друге, національний склад населення держави. Якщо в одній державі кілька етнічних груп є корінними і не виступають діаспорою державотворчих націй - такі держави, як правило, будуть мати складну форму. По-третє, державний режим, існуючий в країні. В умовах недемократичних режимів державна влада завжди монополізована центральними органами і тому устрій має централізований характер (колишні СРСР, ЧССР, СФРЮ).
|
||||||||
|