• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття державного режиму

Поняття "державного режиму", котре ввійшло в науковий обіг в 60-х роках минулого століття, виражає сукупність методів, способів і засобів здійснення дер­жавної влади в суспільстві. У дещо ширшому розумінні воно позначається як "по­літичний режим", який характеризує методи функціонування всіх ланок політич­ної системи. Нерідко ці поняття в юридичній літературі вживаються як синоніми.

Які елементи поняття "державного режиму" можна виділити? Іншими слова­ми, які обставини слід врахувати для визначення характеру державного режиму в тій чи іншій країні?

1) правовий статус людини і громадянина, правові та інституційні гарантії їх прав і свобод;

2) ступінь участі народу в здійсненні публічної влади на загальнодержавно­му та місцевому рівні;

3) співвідношення влади народу і влади держави, іншими словами - народ­ного та державного суверенітетів;

4) ступінь відокремлення суспільства від держави, встановлення межі втру­чання держави до суспільних відносин;

5) характер взаємодії суспільства і держави: або суспільство визначає і конт­ролює державу, або навпаки;

6) співвідношення правових і неправових методів регулювання суспільних відносин з боку державної влади;

7) ступінь плюралізації політичної системи суспільства.

Традиційно державні режими поділяють на демократичні та недемократичні (останні також - на авторитарні чи тоталітарні).

За підсумками 2000 р. американська правозахисна неурядова організація "Фрідом хаус" проаналізувала державні режими в 192 країнах світу й зробила ви­сновок - демократія поступово й неухильно зміцнює свої позиції. її розкладка ви­дів державних режимів має такий вигляд:

"демократичні" - 120 країн з населенням 3, 439 млрд. чол.;

"частково вільні" - 16 країн;

"авторитарні" - 39 країн;

"тоталітарні" - 5 країн.

Україна протягом 1996-1999 рр. визнавалася "частково вільною" країною, не­зважаючи на прийняття в 1996 р. демократичної конституції. Проте за підсумками 2000 р. Україна визнана цією авторитетною організацією демократичною держа­вою.

До речі, наведена вище класифікація державних режимів, побудова на проти­ставленні демократії недемократичних режимів, не є єдиною в юридичній науці. Київський вчений В.Якушик пропонує різні координати їх класифікації:

Загальна теорія держави і права

1) з точки зору часу їх функціонування - постійні й тимчасові режими;

2) з точки зору їх відповідності конституції - режими конституційні й не­конституційні;

3) з точки зору їх законності - режими правової держави, режими револю­ційної законності та режими свавілля;

4) з точки зору їх ставлення до релігії - світські, релігійні та атеїстичні ре­жими;

5) з точки зору їх соціальних носіїв - військові та цивільні режими тощо.

Переглядів: 317