Різні підходи до розуміння права

Зараз існують сотні або мабуть тисячі дефініцій права і серед них немає жодної, яка би розділялась усіма, хто досліджує право. На початку XXI ст. цивілізоване людство ніяк не може прийти до згоди, що є право. Такий стан речей, очевидно, є закономірним і природним, бо будь-яке визначення права несе в собі відбиток конкретної країни на певному етапі її розвитку.

У сучасній юридичній науці термін "право" використовується в кількох зна
ченнях?" """"""""'

а) право в широкому розумінні, коли воно позначає всю сукупність правових
явищ, включно природне право, об'єктивне і суб'єктивне право, діяльність держа
вно-правових інституцій, правосвідомість (синонім терміну "правова система").
Говорять, наприклад, "американське право", "українське право", проте мають на
увазі, по суті, не що інше як "правову систему";

б) правом називають юридично можливу поведінку індивіда чи організації -
це таКзване "суб'єктивне право". Право у цьому смислі асоціюється як право осо
би "на що-небудь". Суб'єктивним воно називається в силу того, що реалізація його
залежить від свідомості, волі особи;

в) ^об'єктивне право - це сукупність юридичних норм, які мають чинність,
знаходяться за межами людської свідомості. Російський вчений Алексєєв С. С.
пише з цього приводу: "Позитивне право - це факт. Тобто зовнішня реальність,
суворе об'єктивне дане... факт емпіричної дійсності". Об'єктивне право розумієть
ся як система права;

г) природне право - це соціально-правові претензії людей на мінімальні умо
ви їх існування у суспільстві (право на життя, свободу, вільне пересування).

Вдамося до короткого історичного екскурсу проблеми розуміння права, зокрема в колишньому СРСР. Той, хто ототожнює право і закон, звичайно визначає право як сукупність виданих державою норм, забезпечених примусовою силою_ держави. Таке визначення права співпадає з визначенням, сформульованим |Ви-шинським А.Я. на 1-ій Нараді з питань науки радянського держави і права в 1938 р.: "Право - сукупність правил поведінки, що виражають волю панівного класу, встановлених у законодавчому порядку, а також звичаїв і правил співжиття, санкціонованих державною владою, застосування яких забезпечується примусовою силою держави з метою охорони, закріплення і розвитку суспільних відносин і порядків, вигідних і угодних панівному класу". В такому смислі право розуміється не інакше як сукупність рішень диктаторської влади.

Починаючи з середини 50-х років в радянській теорії права розгорнулася дискусія між прихильниками офіційного (вузьконормативного) праворозуміння і тими, хто бажав дещо "розширено" розуміти право.

Проте лише в період горбачовської перебудови з'являються принципово нові визначення поняття права. Так наприклад Р.З.Лівшиц вважає, що "право є нормативно закріплена і реалізована справедливість". Інший російський вчений Л.І.Спиридонов розвиває цей підхід: "Право - система історично сформованих правил поведінки, що виступають масштабом свободи рівних суб'єктів, відносини між якими соціально значимі, є частиною суспільного порядку і томузабезпечу-ються державою під час виконання нею загальних справ населення".\В одному з останніх російських підручників з теорії держави і права (відповідальні редактори В.М.Корельський і В.Д.Перепалов, Москва, 1997) визначення права сформульовано так: "Право - це обумовлена природою людини і суспільства і виражаюча свободу особи система регулювання суспільних відносин, якій притаманна нормативність, формальна визначеність в офіційних джерелах і забезпеченість можливістю державного примусу".

В Україні кілька вчених активно розробляють проблеми праворозуміння. У докторському дослідженні з проблем правової держави-Заєць А. П. відзначає, що в регулятивному відношенні право є сукупністю норм, легітимованих у суспільстві і детермінованих досягнутим рівнем моралі і етики, які спираються на владні засоби охорони.

Відомим українським вченим П. Рабиновичем в останньому виданні навчального посібника ("Основи загальної теорії права і держави". - К., 2001) визначення поняття об'єктивного юридичного права подається в такий спосіб - це система загальнообов'язкових правил фізичної поведінки-соціальних норм, встановлених або санкціонованих державою, які виражають волю домінуючої частини соціально неоднорідного суспільства, спрямовані на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі, а також на задоволення загально соціальних потреб і забезпечуються державою.

Провідний вітчизняний теоретик права М. Цвік відзначає, що "право слід розуміти як засновану на уявленні про справедливість міру свободу й рівності, що відображає потреби суспільного розвитку, яка у своїй основі склалася в процесі повторюваних суспільних відносин і визнається й охороняється державою". Із наведеного загального поняття й будемо виходити

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Література	\|	Ознаки права

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.