Право і закон. Поняття правового закону

Питання про співвідношення права і закону викликає в юридичній науці бурхливі дискусії. Щоб зрозуміти їх суть, необхідно врахувати, що термін "закон" вживається у різних значеннях. У вузькому смислі це нормативний акт вищої юридичної сили, котрий приймається парламентом або шляхом всенародного голосування, в широкому - будь-яке джерело право. Суперечка про те, чи співпадає право і закон буде мати зміст лише в разі, якщо термін "закон" розуміється в широкому смислі.

Одразу відзначимо: якщо під правом розуміти лише норми права, то очевидною є тотожність права і закону, оскільки поза джерелами права юридичні норми не існують. Проте вітчизняна юридична наука вже приходить до того, що право не можна зводити до лише норм. Крім сукупності правових норм (об'єктивного права), право включає до себе природне право і суб'єктивні права. Роль норм права якраз і полягає в тому, що вони перетворюють природне право в суб'єктивні права учасників правовідносин. Норми права, продуковані державою, роблять це, м'яко кажучи, далеко не завжди (наприклад, у недемократичних державах) і саме в цьому й проглядається відмінність права і закону. Закон може бути й неправовим, якщо він несе державну сваволю.

На думку російського вченого Лівшица Р. 3., критеріїв правового чи неправо-вого закону чимало: а) врахування в ньому інтересів людей; б) застосовність, реа-лізованість закону; в) ставлення до нього громадської думки; г) рівень загальної і правової культури суспільства; д) наукова оцінка закону тощо.

Якщо конкретніше, то допустимо визначити такі основні характеристики правового закону:

1) закон має легальний характер (приймається компетентним правотворчим органом'в межах його повноважень за належною процедурою);

2) закон не порушує принципу юридичної рівноправності ^щодо фізичних осіб-суб'єктів правовідносин. Винятки можуть мати лише загальний характер, а не стосуватися окремих категорій осіб. Наприклад, в Україні не мають права голосу громадяни, які визнані судом недієздатними, але виняток стосується всіх громадян

141

Глава 17. Поняття, принципи і функції права

України Наведену вимогу можна сформулювати по-інакшому закон в жодному разі не повинен бути спрямований на дискримінацію певних категорій громадян на підставі їх анкетних даних (наприклад, за національністю, расою, соціальним походженням тощо)

Відзначимо, що проблема правової рівності осіб тісно пов'язана з проблемою справедливості, яку слід розуміти саме як рівність у правах і можливостях для всіх громадян,

3) закон не порушує змісту природного права, в першу чергу так званих "невід ємних" прав і свобод людини

Зміст природного права має вже кглькасторічну історію В "Декларації незалежності США", схваленій 4 липня 1776 р (автор Т Джеферсон) стверджувалося "Ми вважаємо самоочевидними ті істини, що всі люди створені рівними, що вони наділені своїм Творцем певними невід'ємними правами, серед яких право на життя, на свободу і на прагнення до щастя" Проте якщо в період антифеодальних революцій природне право було всього лише системою гуманістичних ідей, то зараз це далеко не так У другій половині XX ст воно було чітко сформульоване і закріплене в цілому ряді основоположних міжнародно-правових документах, які мають загальне визнання в сучасному світі Відрадно, що протягом останнього десятиліття ця вимога стала реально втілюватися, в тому числі за допомогою збройної сили, застосування якої було санкціоноване міжнародним співтовариством

Разом з тим, слід підкреслити, що в умовах правової держави будь-який закон, незалежно від його співвідношення з правом, підлягає виконанню, доки його не скасовано Проте все ж дискусії про правовий характер закону таки мають значення не лише для теорії, а й для юридичної практики У сучасних демократичних державах існує механізм контролю за змістом законів з точки зору їх відповідності праву Роль такого механізму здійснюють органи конституційної юрисдикції, котрі здійснюють захист конституції Остання апріорі вважається правовим законом (Лівшиц Р 3 ), а тому залишається лише здійснювати перевірку всіх інших законів на предмет їх відповідності конституції

Щкщо керуватися наведеним, то право стає критерієм якості будь-якого джерела права (закону), мірою врахування ним інтересів людини і суспільства Інакше право перетворюється лише у знаряддя тоталітарної держави, як це не раз мало місце в історії

В одному з останніх вітчизняних досліджень (рівня докторської дисертації) правової держави (автор - Заєць АП) формулюється чпкий підхід до проблеми співвідношення закону і права Цей учений приходить до висновку, що фундаментальним критерієм істинного процесу правотворення, а відповідно й правового характеру закону, є співпадшня його з волею та інтересами народу, що тягне за собою визнання суспільства основним суб'єктом правотворення а також визнання можливості додержавного і позадержавного існування права Цей теоретичний по стулат ґрунтується на ідеї народного суверенітету та визнанні народу єдиним джерелом влади

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ознаки права	\|	Принципи права

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.