Глава 24. Реалізація, застосування і тлумачення права

У правозастосовній діяльності виділяють три основні стадії: 1) встановлення фактичних обставин справи; 2) встановлення юридичної основи справи; 3) вирішення справи.

Встановлення фактичних обставин розпочинається з визначення кола фактів, необхідних для вирішення справи. Інколи це коло визначається законом. Так, ст. 64 КПК України встановлює, що при розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: 1) подія злочину; 2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і його мотиви; 3) обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, а також інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого; 4) характер і розмір шкоди, завданої злочином.

Після цього правозастосовний орган приступає до збирання і процесуального . закріплення фактів. Усі необхідні обставини встановлюються за допомогою доказів - будь-яких фактичних даних про обставини, що мають значення для вирішення справи. Процесуальним законом, при цьому, регламентуються види джерел доказів, до яких належать показання свідка, речові і письмові докази, висновок експерта тощо. Остаточна оцінка доказів здійснюється завжди самим правозастосов-ним органом.

На стадії встановлення фактичних обставин враховуються також такі юридичні категорії як покладення тягаря доказування, презумпції і преюдиції. Тягар доказування покладається законом на одну з сторін або обидві сторони, що беруть участь у справі. Презумпція, як уже згадувалося, - це визнання факту юридично достовірним, якщо не буде доведено зворотне. Преюдиція - це поняття, що виражає обов'язковість для правозастосовного органу, котрий розглядає справу, прийняти без перевірки і доказів факти, які раніше були встановлені рішенням право-застосовного органу, що набуло законної сили по іншій справі, і які мають значення для правильного вирішення даної справи.

Встановлення юридичної основи справи полягає у здійсненні правової кваліфікації тих фактичних обставин, які здобуті на першій стадії застосування права.

Правова кваліфікація передбачає:

1) вибір правової норми або кількох правових норм, яка підлягає застосуванню; •

2) перевірка достовірності тексту нормативного акту, де міститься обрана правова норма. В Україні вже було виявлено кілька випадків, коли офіційний текст нормативного акту і текст, опублікований у пресі, різнилися між собою;

3) аналіз норми з точки зору її законності, чинності в часі, просторі і за колом осіб;

4) з'ясування змісту норми права, тобто її тлумачення. Якщо правова норма є такою, з якої мало місце офіційне тлумачення, то ним, поза сумнівом, необхідно скористатися.

Вирішення справи компетентним органом - це винесення ним акту, котрий пов'язує правові норми, які застосовуються, з конкретним життєвим випадком. Рішення у справі в тій чи іншій формі має бути доведене до відома зацікавлених суб'єктів.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Застосування права: поняття і основні стадії	\|	Акти застосування права

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.