Виникнення й періодизація історії Стародавнього Китаю
Назву країни, котру сьогодні називають Китаєм, запозичено в народів Середньої Азії, що застосовували цю назву щодо одного з народів, який панував у X—XIII століттях у північних районах Китаю. Пізніше вона була поширена на всю країну. Самі китайці цю назву раніше не вживали, а називалися то Чжун Го (Середнє царство), то Чжун Хуа (Середина, що процвітає), то за прізвищем династій. Це позначення з деякими змінами перейшло в західноєвропейську географічну номенклатуру. Звідси походять німецька назва Хіна, французьке Шін, англійське Чайна. Основні періоди в історії Стародавнього Китаю мають традиційні назви за прізвищем династій і царств: Шан (Інь), Чжоу, Цінь, Хань.
Як свідчать археологічні дані, Китай був заселений ще в кам'яному віці. У період енеоліту та переходу до бронзового віку (II тис. до Р. X.) у Китаї починають виникати союзи племен. Одне з найбільших, що сформувалося в провінціїХенань, отримало назву Шан. З переселенням у долину Хуанхе це плем'я стало називатися Інь. Старійшини Шань-Інь із племінних вождів перетворилися на одноособових правителів. Серед підданих утверджувалося про них уявлення як про "синів Неба". Це був ключовий моменту виникненні держави на Центральній рівнині, як здавна називалася долина Хуанхе.