Методики визначення вартості науково – технічної інформації

Кожне джерело науково-технічної інформації має свою специфіку. Для порівняння різних інформаційних джерел застосовується коефіцієнт коригування. Цей коефіцієнт пропонується визначати за формулою складних процентів, що дає змогу привести рівномірні величини оцінки розрахункової величини і встановити опосередковану залежність інформаційного джерела від його поширеності.

Коефіцієнт коригування А обчислюється за формулою

А = , (8.7)

де n - поширеність чи відомість або кількість джерел з даної тематики чи кількість джерел, врахованих під час пошуку; t— час з моменту публікації даної інформації або доведення її до відома необмеженого кола осіб.

Формальними ознаками будь-якого джерела науково-технічної інформації є: автор або кількість авторів: наклад видання або середня кількість учасників заходу: вартість одного примірника чи вартість участі в тому чи іншому заході; обсяг публікації чи виступу; час із моменту публікації.

Крім перелічених вище ознак, важливим є «розсіювання» інформації в різних джерелах, або «інформаційний шум».

«Інформаційний шум» характеризується коефіцієнтом, який дорівнює відношенню відповідних запитові джерел до всіх відібраних за даною темою матеріалів (за певний проміжок часу). Практика показала, що коефіцієнт «інформаційного шуму» лежить у межах 0,3—0,05.

Таким чином, вартість науково-технічної інформації В_нті можна обчислити за формулою

, (8.8)

де К_ш — коефіцієнт «інформаційного шуму»; Ц — ціна одного примірника або прирівняна до неї величина; Н — наклад видання або прирівняна до нього величина; а — коефіцієнт коригування; V— обсяг публікацій або величина, яка може бути прирівняна до нього; К_стр — коефіцієнт техніко-економічного старіння.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Оцінка ринкової вартості нематеріальних активів	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.