Підсумкова оцінка суттєвості виявлених відхилень та їх впливу на фінансову звітність

Складання завершального звіту та висновку базується на об'єктивності наданої фінансової звітності. Однак фінансова звітність підприємства зазвичай складається на дату, яка передує, іноді — на досить віддалену ретроспективу, дату винесення висновку аудитором. Отже, у процесі роботи аудитору слід ви- значити, чи є сукупність виявлених після дати складання фінансового звіту (ба- лансу) підприємства невиправлених похибок настільки суттєвою, щоб вона справила вплив на характер висновку, навіть за умови позитивного висновку про події, що їх оцінено на час складання фінансового звіту (балансу) підпри- ємства.

Після завершення складання фінансової (бухгалтерської) звітності підп- риємством аудитор бере до уваги сукупність подій, а саме події, що сталися пі- сля дати складання балансу і звіту про фінансові результати, але до дати подан- ня аудиторського висновку, або висвітлені у фінансовому звіті тенденції мину-

лих періодів, які мали суттєве значення і вплив на подальшу діяльність підпри- ємства та його фінансові показники.

Висвітленню таких подій відповідає МСА 560 "Наступні події".

Згідно з ним наступні події після дати складання звітності поділяються на два види:

1) події, що потребують коригування (які надають додаткові докази сто- совно умов, що існували на кінець періоду);

2) події, що потребують доопрацювання (які вказують на умови, що ви- никли після закінчення періоду).

Якщо сукупність усіх виявлених після дати балансу викривлень або ж за- гальна їх сукупність, взята як до, так і після дати балансу, наближається до кри- тичного рівня суттєвості, необхідно розширити обсяг аудиторських процедур і тим самим знизити рівень ризику або вимагати від керівництва внести необхід- ні виправлення у фінансову звітність з урахуванням виявлених викривлень. У протилежному випадку аудитор розглядає питання видачі модифікованого ау- диторського висновку (умовно-позитивного, негативного або відмови від ви- словлення думки).

Оцінюючи всю сукупність подій, що сталися після дати складання фінансової звітності і повинні знайти відображення у звітах чи пояснювальній записці, аудитор має приділити увагу аналізу таких обставин, як зміни у фінансовій політиці й страте- гії, розмірі і складі активів і пасивів; незвичайні і суттєві виправлення у звітності, зроблені після її складання; рішення ради директорів або зборів акціонерів. Особливу увагу при цьому спрямовують на вивчення проміжних фінансових звітів після закін- чення періоду, за який проводиться аудит; аналіз структурно-динамічних зрушень у номенклатурі й кількості основних засобів внаслідок придбання, продажу, оренди, довгострокових активів під заставою тощо; дослідження змін, що сталися в довго- строкових зобов'язаннях та основному капіталі, й вивчення операцій по розрахунках за трудовими відносинами.

У разі потреби аудитор може дати огляд наступних подій, що сталися з часу розгляду останніх документів до дати складання висновку, у додатку до

свого початкового висновку і звіту. Отже, аудиторський висновок може датува- тися різними датами: першою датою — за початковим його варіантом, яка ви- значається датою закінчення перевірки, другою — за календарним числом складання додаткового документа.

Таким чином, у разі виявлення суттєвих доказів про порушення і викрив- лення у фінансовій та іншій господарській звітності після дати балансу або складання початкового варіанта звіту й висновку аудитор може і повинен відо- бразити це в основному або ж додатковому звітно-підсумковому документі.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Призначення та основні елементи аудиторського висновку	\|	Види аудиторських висновків

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.