Методи підвищення якості й тривалості спінальної анестезії

Одним з таких методів є введення разом з місцевим анестетиком опіоїдів. Результатом спінального введення опіатів є спінальна аналгезія. Ефективність спінально уведених опіатів обумовлена існуванням опіатних рецепторів у спинному мозку. Найчастіше спінально вводять морфін і фентаніл.

Спінально уведений морфін викликає глибоку тривалу сегментарну аналгезію. Велика тривалість аналгезії обумовлена малою жиророзчинністю морфіну. Аналгезія настає в межах 15–45 хв після введення, триває після епідурального введення до 18 год, після субарахноїдального – 24–27 год. Епідурально вводиться від 2 до 5 мг, інтратекально – від 0,2 до 1 мг морфіну. Збільшення доз не поліпшує

якості й тривалості аналгезії, зате збільшує частоту і вираженість побічних ефектів, якими є нудота, блювання, шкірна сверблячка, гіперемія кінчика носа, шкіри грудей і, рідше, зони аналгезії (це ускладнення не пов'язане з виділенням гістаміну і не минає після застосування антигістамінних препаратів), затримка сечі. Найбільш грізним ускладненням є депресія дихання, що розвивається через 6–11 год після субарахноїдального введення анальгетика. Всі ці побічні ефекти купируються внутрішньовенним введенням 0,2–0,4 мг налоксону – чистого антагоніста наркотичних анальгетиків. Важливо зазначити, що при субарахноїдальній аналгезії налоксон не погіршує аналгезію, як після системного введення морфіну. Пояснюється це тим, що концентрація морфіну в спинному мозку в ділянці введення настільки висока, що налоксон не може виконати свою дію. Всі ж побічні ефекти пов'язані з проникненням 15% уведеного спінально морфіну в супраспінальні структури. Уведений внутрішньовенно налоксон знімає дію цієї частини морфіну.

Фентаніл, як і морфін, також уводиться субарахноїдально й епідурально. Він швидко залишає ліквор через високу жиророзчинність, внаслідок чого тривалість аналгезії становить усього 3 год, але в той же час менше тривалість і вираженість побічних ефектів, у тому числі депресії дихання.

Ендогенна ноцицептивна система тісно взаємодіє з іншими система-ми організму, у тому числі з вегетативною нервовою системою. Це відбивається у впливі медіаторів вегетативної системи на ефекти наркотичних анальгетиків і навпаки. Було показано, що Aльфа-адренагоністи потенціюють дію морфіну. Уведений інтратекально адреналін сам по собі підвищує ноцицептивний поріг. Клофелін (центральний альфа 2-адренагоніст) також має деяку болезаспокійливу властивість і потенціює дію опіатів. Анальгетичний ефект клофеліну не пов'язаний з активацією опіатних рецепторів. Імовірно, існує загальна для опіоїдної й адренергічної систем ланка, яка активується через адренергічні рецептори, що функціонально відносяться до пресинаптичних. Клофелін у дозі 0,2–0,25 мг/кг пригнічує не тільки емоційно-поведінкову, але зменшує або усуває пресорну реакцію на біль, чого часто не вдається досягти за допомогою тільки наркотичних анальгетиків, тобто клофелін має вегетонормалізуючі властивості. Клофелін останнім часом часто використовується в складі премедикації та під час загальної анестезії; при інтратекальному введенні істотно подовжує субарахноїдальну анестезію.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Субарахноїдальна анестезія	\|	Комбінована анестезія із застосуванням регіонарних методів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.