Наступ німецьких військ в Арденах

У жовтні 1944 р. союзники розпочали операцію, метою якої було прорвати “Лінію Зігфріда”, форсувати Рейн і оволодіти Руром – промисловою базою Німеччини. Проте наступ союзників було зупинено.

Війська союзників, які постачалися всім необхідним з США та Англії, були прив`язані до чіткості роботи атлантичних комунікацій, які у свою чергу залежали від пропускної здатності портів на Півночі Франції, Бельгії, Голландії. Німецькі війська, відступаючи, намагалися максимально зруйнувати портові споруди, комунікації. Єдиний великий порт, який дістався союзникам без значних ушкоджень, був Антверпен. Він знаходився близько до фронту і був ідеальним з точки зору постачання військ союзників.

Гітлер, програючи на всіх фронтах, не залишав надій переломити хід війни на свою користь. Великі сподівання він покладав на суперечності між союзниками. “Я бачу, як ці суперечності стають дедалі сильнішими з кожною годиною. Якщо зараз ми зуміємо завдати нечисленних тяжких ударів, тоді цей … єдиний фронт раптово завалиться”.

З цією метою німецьким командуванням було підготовлено великий наступ на заході в районі Арден. Метою операції було оточення союзних військ і захоплення Антверпена. Маючи 39 дивізій проти 89 союзницьких, німецьке командування зосередило їх на відносно вузькій ділянці фронту. Організації німецького наступу сприяло те, що погода не дозволяла союзникам використовувати перевагу в авіації. Німецький план був справжньою авантюрою. Німецькі танки мали пального на 100 км. Весь розрахунок прориву фронту базувався на несподіваності захоплення складів пального американської армії. Для успішного просування німецьких військ був створений підрозділ, переодягнений у форму американської армії на чолі з О.Скорцені. Він мав просуватися тилами військ союзників, поширювати паніку і захоплювати важливі об`єкти.

Німецький наступ розпочався 16 грудня і тривав до 26 грудня 1944 р. Німці просунулись на 90 км вглиб оборони союзників і зупинились. Були вичерпані резерви, а особливо пальне. На початку січня німецькі війська завдали ще одного удару в Ельзасі. Склалась ситуація, при якій ні союзники, ні німецькі війська не могли переломити хід боїв на свій бік.

У.Черчілль звернувся до Й.Сталіна, з проханням розпочати наступ радянських військ. 12 січня радянські війська перейшли в наступ на 1200 км ділянці фронту. Також від несподіваного удару оговтались і союзники, які стали тіснити німецькі війська. Таким чином, останнє сподівання Гітлера на злам у ході війни не виправдалось.

Зрозумівши безперспективність подальшого наступу, німецькі війська були відведені на “лінію Зігфріда”, а найбільш боєздатні частини було спрямовано на радянсько-німецький фронт в район Будапешта.

На початку 1944 р. США встановили свій контроль над Маршалловими островами, а з часом – над Маріанськими. У липні розпочалась операція по звільненню Філіппін, захоплення яких означало б для Японії розподіл її володінь на дві частини і втрата джерел сировини, що знаходилися південніше. У цей же час американська стратегічна авіація розпочала «повітряний наступ» проти Японії, здійснюючи систематичні бомбардування воєнних, економічних об`єктів країни. У таких умовах японське командування вирішило дати вирішальну битви в районі о. Лейте (Філіппінські острови), розгромивши американський десант і флот підтримки (план «Се» (Перемога).

Бойові дії на тихокеанському театрі бойових дій. ..\3 Історичні карти\ДСВ Бойові дії в Тихому океані 1943-1945 р..doc

23 жовтня 1944 р. бiля острова Лейте (Філіппіни) розпочалась найбiльша в історії Другої свiтової вiйни морська битва мiж флотом союзникiв і японцями. У ній з обох бокiв брали участь 330 великих кораблi, зокрема 39 авiаносцiв та 21 лiнкор. У результатi 4-денної битви японський флот було розгромлено і він припинив своє існування як організована бойова сила, вирішальної поразки зазнала і японська авіація. Втрати японців становили 4 авiаносцi, 3 лiнкори, 10 крейсерів та велику кiлькiсть менших суден, а також 500 літаків. Американські втрати 2 авіаносця, 3 есмінці і 200 літаків.

Після цієї перемоги американські війська розгорнули вирішальний наступ на Філіппінах і до кінця року звільнили їх. Практично Японія вже програла війну, але її керівництво було ще не готове визнати її. Війна продовжувалась, несучі нові жертви і руйнування.

Щоб відновити доступ до джерел стратегічної сировини на півдні японське командування розробило і успішно провило наступальну операцію в Китаї, захопивши південь країни. В результаті був прокладений сухопутний маршрут доставки сировини, значна частина воєнного виробництва було перенесено в Корею і Манчжурію. Проти американського флоту японці почали масово використовувати самовбивчі атаки «камікадзе». Це означало, що остаточний розгром Японії потребує часу і напруги всіх сил країн Антигітлерівської коаліції. Але це було можливо лише після завершення бойових дій в Європі.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Визволення країн Східної Європи	\|	Підсумки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.