У надрах догматичного навчання вже складався інший, більш досконалий вид навчання — пояснювальний.
Головне призначення його в тому, щоб забезпечити засвоєння учнями системи наукових знань, оволодіння міцними вміннями і навичками. При цьому учням не просто повідомляються готові знання, а їх пояснюють, обґрунтовують, коментують, тобто здійснюється не механічне запам'ятовування, а відбувається розуміння суті, що потребує розумової діяльності школяра.
З'явився при цьому виді навчання і такий ланцюжок, як застосування знань. Тому вагоме місце посідають самостійні роботи, задачі, вправи, переклади, складання графіків, таблиць. Проте має місце достатньо великий відсоток робіт за готовим зразком.
Таким чином, пояснювальний вид навчання пов'язаний з поясненням матеріалу вчителем з широким використанням засобів наочності й репродуктивним характером засвоєння знань учнями. Психолого-педагогічна концепція при такому виді навчання виділяє такі ланки: сприйняття матеріалу учнями; осмислення сприйнятого; практичні вправи; закріплення знань, застосування знань; самоконтроль і контроль; повторення вивченого.
Кожному з визначених елементів відповідає певний елемент організаційної діяльності вчителя.
Позитивні якості цього виду навчання великі, тому що воно забезпечує: прискорений характер засвоєння знань; швидке формування вміння; керованість процесу засвоєння.
Недоліки: недостатньо реалізується розвивальна функція, діяльність учнів має репродуктивний характер. Це, так зване, традиційне навчання.