Регулюючи фактори та методи впливу на платіжний баланс.

На стан платіжного балансу впливає ряд факторів.

1.Неравномерность економічного і політичного розвитку країн,міжнародна конкуренція. Прикладом може бути співвідношення активногоплатіжного балансу США з діфіцітом платіжних балансів країн Західної Європиі Японії.

2. Циклічні коливання економіки. У платіжних балансах знаходять вираз коливання, підйоми і спади господарської активності в країні, оскільки від стану внутрішньої економіки залежать її зовнішньоекономічні операції. Коливання платіжного балансу, обумовлені механізмом промислових циклів, сприяють перенесенню внутрішньоекономічних циклічних процесів з однієї країни в інші. Зростання виробництва викликає збільшення імпорту палива, сировини, устаткування, а при уповільненні темпів економічного зростання ввезення товарів скорочується. Експорт товарів, капіталів, послуг більшою мірою реагує на зміни умов світового ринку. При млявому господарському розвитку вивіз капіталу зазвичай збільшується. При прискореному розвитку економіки, коли зростають прибутки, посилюється кредитна експансія в країні, підвищується процентна ставка, темп вивозу капіталу падає. У силу асинхронності сучасного економічного циклу його коливання впливають на платіжний баланс часто побічно. Світові економічні кризи приводять до великомасштабних дефіцитів платіжних балансів то одних, то інших країн.

2. Зростання закордонних державних витрат. Важким тягарем для платіжного балансу є зовнішні урядові витрати, які переслідують різноманітні економічні і політичні цілі.

3. Мілітаризація економіки і військові витрати. Основна маса державних витрат США за кордоном, що відбиваються в платіжному балансі, призначена на військові цілі (більше 50%, в їх числі зміст і оснащення військових баз за кордоном, військова допомога). Непрямий вплив військових витрат на платіжний баланс визначається їх впливом на умови виробництва, темпи економічного зростання, а також масштабами вилучення з цивільних галузей ресурсів, які могли б використовуватися для капіталовкладень, зокрема в експортні галузі. Якщо експортні галузі завантажені військовими замовленнями, а кошти, доторие можна застосувати для розширення вивозу товарів, прямують на військові цілі, це приводить до скорочення експортних можливостей країни.

4. Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності. У сучасних умовах рух фінансових потоків стало важливою формою міжнародних економічних зв'язків. Це обумовлено збільшенням масштабів вивозу капіталів, розвитком світового ринку позичкових капіталів, включаючи євроринки, фінансові ринки, в умовах лібералізації умов угод. Важливим чинником руху капіталів стали посилення не рівноваги платіжного балансу і потреба в залученні позикових засобів для покриття його пасивного сальдо. У підсумку фінансова взаємозалежність країн стала сильнішою комерційної взаємозалежності. Це підсилює валютні і кредитні ризики, в першу чергу ризик неплатоспроможності позичальника.

Двоїсте вплив вивозу капіталу на платіжний баланс країни -експортера полягає в тому, що він збільшує його пасив, але служитьбазою для припливу в країну відсотків і дивідендів через певнийперіод. Проте притока відсотків і дивідендів зменшується при реінвестиціїчастини прибутків в країні застосування капіталу. Наприклад, філіали американськихкорпорацій в Західній Європі реінвестують приблизно половину прибутків,отриманих в цьому регіоні. Вивіз капіталу відволікає засоби, які моглиб бути використані для модернізації експортних галузей.

6. Зміни в міжнародній торгівлі. НТР, зростання інтенсифікації господарства, перехід на нову енергетичну базу викликають структурні зрушення в міжнародних економічних зв'язках. Більш інтенсивної стала торгівля готовими виробами, в тому числі наукомісткими товарами, а також нафтою, енергоресурсами. У географії товарних потоків намітилося зрушення у бік розширення обміну між промислово розвиненими країнами (70% світової торгівлі; Країна ЄС-38%) при скороченні питомої ваги країн, що розвиваються в їх зовнішній торгівлі. Bзаімная торгівля промислов але розвинених країн поглинає 80% їх експорту (країн ЄС-58%), а торгівля між країнами, що розвиваються становить лише 1/4 їх експорту. Це загострює конкуренцію на світовому ринку

7. Вплив валютно-фінансових факторів на платіжний баланс.

Девальвація зазвичай заохочує експорт, а ревальвація стимулює імпорт за інших рівних умов. Нестабільність світової валютної системи погіршує умови міжнародної торгівлі і розрахунків. В очікуванні зниження курсу національної валюти відбувається зсув термінів платежів з експорту та імпорту: імпортери прагнуть прискорити платежі, а експортери, навпаки: затримують отримання вирученої іноземної валюти (політика «Лідз енд легз»

). Достатній невеликий розрив в термінах міжнародних розрахунків, щоб викликати значний відлив капіталів з країни.

8.Отріцательное вплив інфляції на платіжний баланс. Цевідбувається в тому випадку, якщо підвищення цін знижує конкурентоспроможністьнаціональних товарів, ускладнюючи їх експорт, заохочує імпорт товарів ісприяє втечі капіталів за кордон.

9. Надзвичайні обставини - неврожай, стихійні лиха, катастрофи і т.д. негативно впливають на платіжний баланс.

Платіжні баланси реагують на торгово-політичну дискримінаціюпевних країн, що створюють штучні бар'єри і що перешкоджаютьрозвитку взаємовигідних відносин. Наприклад, на країни НАТО поширювавсявеликий список товарів, заборонених для поставки в колишнісоціалістичні країни «зі стратегічних міркувань». Перетворення вкраїнах по шляху переходу до ринкової економіки створили умови для відмовивід дискримінації на користь взаємовигідної співпраці.

Аналіз чинників, які впливають на стан платіжного балансу

Платіжний баланс прямо і обернено пов'язаний із процесом відтворення.

З одного боку, він формується під безпосереднім впливом процесу відтворення, з іншого — впливає на останній через курсові співвідношення валют, золотовалютні резерви, валютний стан, зовнішню заборгованість.

На стан платіжного балансу впливають такі фактори.

1. Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція.

Так, за період після Другої світової війни і до 60-х років торговельні баланси більшості країн Західної Європи та Японії були, як правило, пасивними.

Водночас перетворення США за цей період на міжнародного інвестора і кредитора призвели до того, що їх торговельний баланс мав величезне активне сальдо.

Загострення протиріч між трьома центрами суперництва (США, Західною Європою — ЄЕС і Японією і падіння частки США у світовому промисловому виробництві призвели у 70-х роках до хронічного дефіциту платіжного балансу Сполучених Штатів. І навпаки, в міру посилення західноєвропейського та японського центрів, їх платіжні баланси, особливо ФРН і Японії, в 70-ті і 80-ті роки, як правило, мали значне позитивне сальдо.

На сьогодні ситуація знову змінилася з урахуванням фінансової кризи в країнах Південно-Східної Азії та Японії.

2. Циклічні коливання економіки.

Оскільки наявна асинхронність сучасного економічного циклу, його коливання впливають на платіжний баланс опосередковано. Світові економічні та фінансові кризи призводять до значних дефіцитів платіжних балансів то в одних, то в інших країнах.

3. Зростання закордонних державних витрат, пов'язаних з мілітаризацією економіки і військовими витратами.

Досить зазначити, що основну масу (понад 50 %) державних витрат США за кордоном, які відображаються у відповідних статтях платіжного балансу, становлять саме витрати військового характеру (утримання та оснащення військових баз, воєнна допомога). З метою компенсації своїх витрат на утримання військ за своїми кордонами США уклали угоди з країнами — членами НАТО й Японією про їх валютне відшкодування, що стало джерелом чергових міждержавних суперечностей. Так, під безпосереднім тиском США, які наполягали на переоснащенні армій союзників, країни НАТО в середині 80-х років імпортували військової продукції із США у 8 разів більше, ніж продавали її за океан.

4. Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.

З 70-х років зростає взаємопроникнення капіталів США, Японії, країн Західної Європи, що посилює між ними і партнерство, і суперництво.

Досить сказати, що на початку XX ст. фінансові потоки між країнами "великої сімки" (420 млрд. дол. США щоденно) у 34 рази перевищували платежі з міжнародної торгівлі.

5. Зміни в міжнародній торгівлі.

Різке зростання світових цін на нафту (у 18 разів у 1980 р. проти 1971 р.) призвели до дефіциту поточних операцій платіжних балансів країн — імпортерів нафти і активізації платіжних балансів нафтовидобувних країн — членів ОПЕК.

У географії товарних потоків спостерігається значне розширення взаємного обміну між промислово розвинутими країнами за скорочення частки країн, що розвиваються, в їх зовнішній торгівлі.

6. Вплив валютно-фінансових факторів.

З уведенням плаваючих валютних курсів значно зросли ризики валютних втрат, особливо під впливом різких коливань курсів провідних валют світу, які найчастіше використовуються як валюти ціни і платежу: долара США, євро, англійського фунта стерлінгів, японської єни. В очікуванні зниження курсу національної валюти відбувається зсув за строками платежів з експорту й імпорту.

7. Негативний вплив інфляції.

8. Торговельно-політична дискримінація окремих країн.

9. Надзвичайні обставини: неврожай, стихійні лиха, катастрофи.

Після розгляду множини факторів, які впливають на платіжний баланс, мимоволі напрошується висновок, що досягти щорічної збалансованості надходжень у країну чи її виплат іншим країнам — завдання надзвичайно складне. А тому навряд чи будь-яка держава світу ставить його для беззаперечного вирішення, тому що немає безпосередньої загрози порушення економічної стабільності за певного незбігання вхідних і вихідних потоків. Однак тут, як і в усьому, слід дотримуватись певної міри.

Так, довготермінове пасивне сальдо платіжного балансу призводить до того, що для покриття дефіциту іноземної валюти необхідно використовувати офіційні резерви, зменшуючи їх обсяги. Оскільки ці резерви не є безмірними, то країна, щоб виправити ситуацію, змушена йти на введення різних протекціоністських заходів для стримування імпорту і заохочування експорту. Одним із наслідків дефіциту платіжного балансу може стати зміна курсової вартості національної валюти. Валютний курс, з одного боку, віддзеркалює стан платіжного балансу, з іншого — є одним із факторів, які суттєво впливають на стан платіжного балансу.

Стосовно довготермінового активного сальдо платіжного балансу, то і в цьому випад ку може бути ціла низка негативних наслідків.

Якщо активне сальдо досягається за рахунок позитивного сальдо платіжного балансу, то це означає, що імпорт не перекриває експорту і, цим самим, фактичний рівень споживання стає менший від потенційно можливого.

Якщо сальдо формується під впливом значного перевищення притоку капіталу над його відтоком, то країна перетворюється в сторону, що приймає, зі всіма можливими негативними наслідками. Адже іноземні інвестиції — це своєрідний допінг для національної економіки, оскільки з часом частина валового національного продукту, створеного в країні, у вигляді прибутку інвестора буде відпливати за кордон, що може негативно вплинути на темпи економічного зростання.

Крім того, довгочасне перевищення припливу валюти в країну над її вибуттям може бути причиною інфляції, знецінення національної грошової одиниці та підвищення рівня цін на внутрішньому ринку.

Поширення практики плаваючих валютних курсів, збільшення масштабів кредитного ринку, відміна обмежень на рух капіталів призвели до лібералізації проведення самостійних дій приватними учасниками міжнародних операцій. Виникає альтернатива вибору засобів платежу, а критерії його ускладнюються. З'явилась значна кількість нових фінансових інструментів, що забезпечують страхування від валютних і кредитних ризиків, відбувається швидке впровадження ЕОМ, новітніх засобів передачі й обробки інформації.

Провідні країни вживають заходи щодо забезпечення стабільності ринкових курсів своїх валют шляхом узгодженого міждержавного впливу на діяльність валютних ринків, посилення впливу офіційних органів на курси з метою обмеження рамок їх коливання, для цього центральні банки проводять спільні валютні інтервенції.

Постійно посилюється тенденція до погодження у проведенні внутрішньої макроекономічної політики західними країнами. За допомогою міжнародної координації цієї політики управління платіжними балансами стало альтернативою плаваючим валютним курсам

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Аналіз причин виникнення дефіциту платіжного балансу	\|	ВИСНОВОК

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.