Етапах фінансування життєвого циклу нововведення

Назва етапів фінансування	Види фондів
Інвестиційні компанії малого бізнесу, %	«Незалежні» венчурні фонди, %	Венчурні фонди корпорацій, %
Достартове фінансування	5,1	11,9	16,9
Стартове фінансування	22,9	32,9	28,0
Підготовчий етап	31,8	26,3	24,2
Основний етап	17,2	12,0	13,4
Звужене фінансування	15,9	13,2	15,3
Інші етапи	7,1	3,7	2,2
Усього:

Як бачимо, інвестиційні компанії малого бізнесу не дозволяють собі витрачати багато засобів на достартове фінансування, адже цей етап має найвищий ступінь ризику. А венчурні фонди корпорацій значну частку своїх коштів витрачають саме на цьому етапі, оскільки засоби направляються на створення і розвиток внутрішніх венчурів.

Зарубіжні дослідники зазначають, що основна частина капіталу витрачається на стартове і розширене фінансування. Тобто інвестиційні компанії малого бізнесу витрачають на ці етапи 71,9%, “незалежні” венчурні фонди - 71,2%, а венчурні фонди корпорацій - 69,6% своїх фінансових засобів. Адже саме стадія технологічного циклу нововведення – “виникнення і зростання” - найбільш капіталомістка.

Інвестиційні компанії малого бізнесу найбільшу частку своїх коштів витрачають на другому етапі фінансування нововведення, “незалежні” венчурні фонди і внутрішньо корпоративний капітал - на першому етапі. Це пояснюється тим, що інвестиційні компанії малого бізнесу діють відповідно до встановлених правил, а тому і уникають надмірного ризику. Вони підключаються до активного фінансування, коли новинка наближається до серійного виробництва.

Є відмінності у фондів і на заключному етапі, тобто виході з бізнесу. На відміну від “незалежних” венчурних фондів інвестиційні компанії і венчурні фонди корпорацій заінтересовані у викупі контрольного пакета акцій і придбанні цієї фірми. Таким чином корпорації намагаються диверсифікувати свою діяльність, зайняти нову ринкову нішу на випадок економічних ускладнень в основній сфері їхньої діяльності. Інвестиційні компанії прагнуть закріпити за собою фірму, яка розвивається і яка могла б стати для них постійним джерелом доходів [14, с.30].

Отже, аналіз ролі, що її відіграє венчурний капітал у процесі науково-технічного розвитку сучасної ринкової економіки, дозволяє зробити висновок, що механізми венчурного фінансування виступають важливою ланкою інноваційного розвитку країні.

В Україні венчурне інвестування є новим видом бізнесу.
Венчурний капітал як виключно ризиковий капітал для компаній і проектів, перебуває сьогодні в Україні лише на стадії формування. Не схильні до ризику українські банки не беруть участі в компаніях венчурного капіталу, як не беруть у них участі й інші інституціональні структури, зокрема, недержавні пенсійні фонди та страхові компанії. Натомість у Західній Європі на частку банків, пенсійних фондів і страхових компаній припадає майже дві третини всього венчурного капіталу.

Порядок створення та діяльності венчурних фондів в Україні встановлено Законом України “Про інститути спільного інвестування”, який набув чинності 15 березня 2001 року, і у ст. 4 якого визначено, що “...у разі, якщо недиверсифікований інститут спільного інвестування закритого типу здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів власного випуску та активи якого більш, ніж на 50 відсотків, складаються з корпоративних прав та цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій. біржі або у торговельно-інформаційній системі, він вважається венчурним фондом. Учасниками венчурного фонду можуть бути тільки юридичні особи”.

Крім того, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку визначено порядок реєстрації випуску акцій з метою здійснення спільного інвестування та інвестиційних сертифікатів венчурного фонду.

І, нарешті, з 1 січня 2003 року набрав чинності закон України “Про інноваційну діяльність”, який упорядкував механізми державного стимулювання інновацій, перерозподіл інвестиційних ресурсів ефективного підприємництва на користь венчурних проектів.

Проте ефект від прийнятого Закону слід очікувати не раніш, ніж буде прийнято Податковий Кодекс, який би чітко визначив податкові пільги та час їх дії для всіх суб’єктів венчурної інноваційної діяльності, як це вже зроблено у тих країнах, де ринок венчурного капіталу є досить розвиненим.

Західні інвестори знають, як працює індустрія венчурного капіталу, і розраховують на неї в Україні. Міжнародні фінансові організації вже зробили певні кроки на підтримку венчурного підприємництва у нашій країні. Так, Європейський банк реконструкції і розвитку купив акції Українського фонду, створеного для інвестицій у проекти за участю венчурного капіталу. У 1995 році Указом Президента України “Про заходи по використанню фінансової допомоги уряду США для розвитку малого і середнього бізнесу в Україні” було створено фінансово-кредитну установу корпорації “Вестерн Ен-Ай-Ес Ентерпрайз Фонд” і передбачено особливий порядок її діяльності. Із пропонованих до розгляду понад 400 бізнес-проектів було прийнято рішення щодо фінансування близько двадцяти у галузі сільського господарства, виробництва меблів і будівельних матеріалів.

Крім того, в Україні вже працює декілька спеціалізованих підприємств венчурного напрямку. Зокрема:

È У 1995 р. Харківське державне авіаційне виробниче об’єднання стало одним з ініціаторів створення першої в Україні Асоціації венчурного капіталу (Східноукраїнського венчурного фонду). Його метою є впровадження в народне господарство перспективних науково-технічних розробок, залучення і акумулювання капіталу, фінансування пріоритетних та міжгалузевих програм і високоефективних проектів. Засновниками Асоціації є: науково-виробнича асоціація “Уран”, Харківський науково-промисловий союз, інформаційно-комерційне підприємство “Інком-центр”, інвестиційна група “НЕТТЛІ”, а також підприємства Москви і Донецька. Програма діяльності асоціації включає розвиток конкурентоспроможності галузей і регіонів в наслідок кооперації з європейськими фірмами. Фонд співпрацює з Європейською асоціацією венчурного капіталу. Пріоритетними для довгострокових інвестицій є авіабудування та інші наукомісткі галузі, з короткострокових інвестицій пріоритетом є харчова промисловість.

È Фонд прямих інвестицій «Україна», яким керує компанія Claflin Capital Management (Бостон, США), з початку своєї діяльності в Україні (1992) інвестував понад $22,5 млн. в 31 українське підприємство. Фонд сформовано на 10 років у розмірі $40 млн. спеціально для інвестицій в Україну. Серед найбільших інвесторів фонду: ЄБРР, ІFС, BankBoston, Commercial Capital-Athens, Creditanstalt-Vienna. Фонд інвестує в приватні підприємства, які працюють у сфері виробництва товарів широкого вжитку й послуг на внутрішньому ринку. Стратегія інвестування передбачає початковий внесок у розмірі $250-400 тис. зі збільшенням інвестицій у разі успіху до $1 млн. Доходність вкладених у фонд інвестицій становить близько 40% річних.

È Ukrainian Growth Funds (UGF) створений 1996 року, інвестував у 75 українських компаній $55 млн. із залучених до фонду $100 млн. Фонд, як правило, купує або невеликі (від 2 до 5%, максимум до 10%) пакети акцій підприємств-гігантів у розрахунку на зростання вартості їх цінних паперів, або пакети акцій в розмірі від 15 до 26% статутного фонду середніх підприємств. Акціонерами фонду є понад 100 інвесторів, серед яких дочірні фонди Salomon Brothers, Goldman Sachs Group L.P., Albion Allians, Kingdom Capital (США), SBC Warbung, Everest Capital (Велика Британія), Fintech inc (Мексика), Banco Privado (Аргентина). Українським партнером UGP є інвестиційна група «Сигма» (Харків). Пріоритетами під час вибору компаній для інвестування є відкритий менеджмент, унікальний елемент, прибутковість і незначна заборгованість, експортний потенціал і диверсифікованість виробничої структури.

È Western NIS Enterprise Fund — інвестиційний фонд з початковим капіталом $150 млн., наданих урядом США. Фонд створено в 1996 року з метою підтримання розвитку малих і середніх приватних підприємств в Україні, Молдові та Білорусі шляхом інвестування та перебуває під керівництвом приватної ради директорів. Завдяки відомій політичній спрямованості білоруського президента Олександра Лукашенка, діяльність фонду зосереджена в Україні та Молдові. В Україні здійснено 16 інвестицій на загальну суму близько $56 млн. (в Молдові - 3). Фонд, як правило, здійснює фінансування малих та середніх підприємств у формі внесків до статутного фонду. При цьому сума внеску — від $1 до $7,5 млн. [18].

Для вищеназваних корпорацій пріоритетними є проекти в агробізнесі, харчопереробній галузі, у виробництві меблів та промисловості будівельних матеріалів. Виробникам алкоголю та зброї звертатися до фонду немає сенсу, так само, як і компаніям, які щойно створюються. При цьому партнер фонду має бути повністю приватизованим або бути приватним підприємством з кількістю працівників до 2 тис. осіб. Крім того, у межах Western NIS Enterprise Fund створено також фонд малих приватних підприємств, який надає позики малим підприємцям у розмірі до $100 тис.

Проте, аналіз венчурної діяльності вищеназваних іноземних компаній в України показує, що, по-перше, вони не дотримуються основної мети венчурного бізнесу — інвестування в пошук та впровадження “наднової, інноваційної ідеї”, а зводять свою діяльність до інвестицій у прибутковий та майже не ризикований сектор національної економіки. По-друге, всі можливі надприбутки, створені на теренах України, залишаться за її межами, адже не має навіть частки українських грошей в вищеназваних фондах.

Таким чином, єдиним логічним шляхом є поява та розвиток національних венчурних фондів та підприємств.

Головним висновком приведеного аналізу сучасного стану венчурного фінансування в Україні є перспективи діяльності національних венчурних компаній, які на відміну від стратегічних промислових інвесторів (у ролі яких в розвинених ринкових країнах часто виступають ТНК) не приводять, як правило, до підпорядкування економіки країни інтересам гігантів світового бізнесу. Важливим позитивним чинником є й те, що діяльність венчурних фондів веде до впровадження на придбаних або контрольованих підприємствах інноваційних виробничих, управлінських, маркетингових технологій, формування прошарку національних кадрів, які готові до сприйняття інновацій.

Для створення в Україні успішно функціонуючої індустрії венчурного капіталу, що з часом стала би самодостатньою, цілковито необхідна державна підтримка. В її основі має лежати розуміння державою того факту, що венчурний капітал є одним із найважливіших механізмів розвитку підприємництва. Державна підтримка розвитку інноваційних малих та щойно започаткованих підприємств повинна здійснюватися на постійній основі, як це до цього часу відбувається й у Західній Європі, й у США.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	РОЛЬ БАНКІВ У ФІНАНСОВОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.