Банківські рахунки і їх структура. Активна і пасивна частини банківських рахунків.

Використання паперових грошей почалося в середньовіччі, хоча у ті часи головною формою грошей були золоті і срібні монети, малопристосовані для транспортування, зберігання в домашніх умовах. Необхідність їх зважувати і перевіряти на чистоту ускладнювало процес купівлі-продажу товарів.

Щоб зробити ділові операції більш ефективними, безпечними і зручними, люди почали приносити своє золото на зберігання певним особам які мали спеціальні місця для зберігання дорогоцінних металів /золотарі/. Отримавши на зберігання золото, золотарі взамін видавали розписки які власники золота із задоволенням приймали і використовували їх як ранню форму паперових грошей.

Охоче приймали ці квитанції і купці, адже вони могли в будь-який час обміняти їх на золото. Спочатку розписки ювелірів повністю обмінювалися на золото. Тобто паперові гроші повністю забезпечувалися золотом, яке було на зберіганні у золотарів, які стали прототипами банкірів. Таку систему називали 100% резервною системою.

Проте з часом банкіри зрозуміли, що кількість золота яку люди вкладали перевищувала суми, які вони забирали за певний період часу. Це навело на думку про те, що частину грошей можна надавати в позичку під проценти. Так зародилася система з частковим грошовим резервом, що стала справжнім переворотом у розвитку банківської справи.

У банківській системі часткових резервів банки утримують частину грошей, які депонують їх вкладники, а решту віддають у кредит.

Депонування грошей - це внесення грошей чи інших цінностей до кредитних установ на зберігання.

Оскільки розписка золотарів була формою паперових грошей, позика впливала на зростання пропозиції грошей в обігу.

Цілком аналогічна ситуація складається і сьогодні, коли банки надають кредити. Після резервування частини депозитів вони надають в кредит решту коштів вкладників, створюючи таким чином додаткові гроші. Банківські послуги як і багато інших фінансових послуг нині забезпечуються фінансовими посередниками.

Фінансові посередники — це такі інституції, як банки, страхові компанії, ощадні і кредитні асоціації, які приймають депозити або кошти від однієї групи і позичають ці кошти іншій. Найбільшу групу таких фінансових посередників становлять комерційні банки. За деякими оцінками комерційні банки розвинених європейських країн виконують понад 100 видів операцій з обслуговування клієнтури, а в США понад 150. Це такі інституції, в яких зосереджується більшість чекових депозитів країни і які є власниками понад 30% активів усіх фінансових установ.

Є багато трактувань комерційних банків. Одним з найпоширеніших є трактування комерційних банків, як інститутів кредитної системи, які не мають права емісії банкнот. Але це розуміння більше вказує на відмінність від центрального банку, ніж дає ґрунтовне визначення суті комерційного банку. Інше тлумачення говорить, що комерційний банк — це усі кредитні установи, крім центрального банку. У цьому випадку ігнорується відмінність між комерційними банками та спеціалізованими кредитно-фінансовими інститутами.

Точнішим є підхід, згідно з яким поняття комерційного банку трактується як установа чи підприємство, що виконує певний набір операцій або надає певні послуги. Наприклад, комерційний банк — це установа, що кредитує суб’єктів господарювання, приватних осіб і виконує їх розрахунково-касове обслуговування. Або комерційний банк — це організація, створена для залучення грошових коштів і розміщення їх від свого імені на умовах поверненості, платності і строковості. Немає єдиного трактування суті комерційного банку через те, що вони можуть охоплювати досить широкий спектр фінансових послуг, причому тих, що необов’язково притаманні саме банкам.

Банки, як фінансові посередники, приймають гроші від вкладників, що володіють тимчасово вільними коштами, і надають їх тим, хто тимчасово потребує додаткового капіталу. В результаті виграють всі: вкладники отримують процент, позичальники скорочують витрати виробництва, прискорюється обіг капіталів, зростають прибутки, а банки отримують дохід у вигляді маржі від проведених операцій. Підприємства, організації, населення розміщуючи свої кошти на банківських рахунках, активно використовують їх, як засіб взаєморозрахунків. Тому весь безготівковий платіжний оборот проходить через установи банків, що визначає їх величезне господарське значення як організаторів розрахунків в економіці. Спроможність комерційних банків створювати у процесі своєї діяльності додаткові засоби платежу є однією з найважливіших функцій, що відрізняє їх від інших кредитних установ. Йдеться річ про депозитну емісію. Отже,комерційний банк — це інститут кредитної системи, що є посередником у кредиті, розрахунках і випускає кредитні знаряддя обігу. Якщо установа не виконує хоча б одну з цих функцій, то вона не є комерційним банком. Лише банки можуть використовувати емітовані кошти, як джерело кредитних ресурсів ( крім центрального банку). Однак вони не мають права самостійно емітувати готівкові грошові кошти, бо це монополія центробанку. Тому виходячи з визначення комерційного банку можна виділити основні його функції.

Основними функціями комерційного банку є:

1). Посередництво у кредиті

2). Посередництво у розрахунках

3). Випуск кредитних знарядь обігу

Свій капітал комерційні банки створюють двома шляхами:

1. за рахунок власних коштів;

2. за рахунок вкладів клієнтів.

Рух капіталу комерційних банків відображається при допомозі банківського балансу чи банківських рахунків. Банківські рахунки складаються із двох частин: активної і пасивної /актив і пасив/. Слово баланс в буквальному розумінні означає - рівновага.

В активі банківських рахунків відображається той капітал, який є власністю комерційного банку, або той який вони отримали в результаті продажу акцій.

В пасиві банківських рахунків відображуються боргові зобов”язання банку перед клієнтами.

Початково, банківський капітал формується за рахунок випуску акцій та їх реалізації. Від реалізації акцій банк отримує готівку яка і складає його власні ресурси. Процес подальшого формування банківського капіталу відбувається за рахунок вкладів клієнтів. Капітал яким банк вільно розпоряджається поділяється на дві частини: одна з них залишається в банку, а інша у вигляді резервів депонується у національному банку.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методи формування депозитних грошей індивідуальними комерційними банками.	\|	Поняття резервів і резервного відношення (резервної норми). Види банківських резервів. Фактичні, обов’язкові і надлишкові банківські резерви.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.