Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






ТЕМА: ПРОВЕДЕННЯ ТАХЕОМЕТРИЧНОЇ ЗЙОМКИ

 

План

1. Встановлення тахеометра в робоче положення.

2. Геодезична мережа для тахеометричної зйомки ситуації і рельєфу, урівноваження тахеометричних ходів.

3. Проведення тахеометричної зйомки, абрис і кроки.

4. Камеральна обробка польових вимірювань.

5. Складання плану, зображення рельєфу горизонталями.

6. Калька контурів і висот.

 

1. Перед роботою тахеометр встановлюють над вершиною кута, що вимірюється, і виконують наступні операції: центрування, горизонтування, орієнтування (якщо вимірюють магнітні азимути по лімбу горизонтального круга), установку зорової труби і відлікових пристроїв для спостережень.

Центрування тахеометра здійснюють за допомогою центрира. Встановлюють прилад приблизно над вершиною кута, так щоб головка штатива була горизонтальна, а центрир знаходився на відстані 2 – 3см від центру знака. Підйомні гвинти підставки тахеометра виводять в середнє положення. Потім ніжки тахеометра вдавлюють в землю або міцно встановлюють, використовуючи розтяжки, поглиблення в скельній породі, а на хиткому ґрунті (болоті, піску) міцно забиті кілки. Відкрутивши становий гвинт підставки, тахеометр пересувають на головці штатива, добиваючись збігу центрира з центром знака. Потім становий гвинт закручують.

Горизонтуванняполягає в приведенні вертикальної осі тахеометра в прямовисне положення за допомогою рівня при алідаді горизонтального круга. Слід враховувати, що після роботи підйомними гвинтами може порушитися центрування. Тому його необхідно уточнити.

Орієнтуваннявиконується по магнітному меридіану, коли відлік по бусолі рівний 0°, а об'єктив направлений на північ. Сумістивши нульові штрихи алідади і лімба, закріплюють алідаду. Відкручують лімб і повертають його до співпадання кінців магнітної стрілки бусолі з нульовими штрихами. Для точного співпадання використовується навідний гвинт лімба.

Установка зорової труби для візування по оку спостерігача і усунення паралакса сітки ниток полягає в том, що трубу наводять на небо або на світлий фон і обертанням окулярної трубки добиваються чіткого зображення сітки ниток. Відкрутивши закріплювальні гвинти алідади і зорової труби і дивлячись поверх труби через оптичний або інший візир, зорову трубу наводять на спостережуваний предмет (віху, стовп).

 

2.Тахеометричну зйомку застосовують при топографічних розвідках витягнутих вузьких меліоративних об'єктів: заплава ріки, і раса каналу, дорога тощо. Тому найбільш підхожим плановим її і обґрунтуванням є витягнутий теодолітний або подібний до нього хід, що визначений способом геодезичних засічок Дурнєва, чотирикутників без діагоналей і спирається на точки планового і висотного обґрунтування зйомочних мереж або мереж місцевого значення. Висоти точок таких ходів визначають геометричним або тригонометричним нівелюванням відповідно до заданої точності зйомки рельєфу. Залежно від способу вимірювань довжин ліній і перевищень ходи поділяють на такі види:

Ø теодолітно-нівелірний хід;

Ø теодолітно-висотний хід;

Ø тахеометричний хід.

У теодолітно-нівелірному ходіперевищення вимірюють нівеліром або теодолітом з горизонтальним променем візування. Допустиму нев'язку обчислюють за формулою:

Dh=K

де К – гранична помилка (в мм) в перевищеннях на 1км ходу. Вона може становити від 20 до 50 мм: при зйомках річок з малим ухилом, проектуванні каналів К коливається в межах 20 – 30мм; при розвідках під дороги К близька до 40—50мм.

Теодолітний хід прокладають з відносними помилками у вимірюванні сторін від 1:1000 до 1:3000.

При теодолітно-висотному ході власне теодолітний хід прокладають так само, як. при теодолітно-нівелірному ході. Перевищення ж при цьому знаходять тригонометричним методом і, як правило, з подвійним вимірюванням. Спочатку визначають перевищення «пряме», наприклад з першої точки на другу; в першій точці встановлюють тахеометр і. вимірюють його висоту і; в другій точці встановлюють рейку. Тахеометр наводять на рейку і, залежно від виду інструмента, вимірюють кут нахилу візирної осі v або, якщо застосовують автомат, h', а потім обчислюють пряме перевищення h1-2 за формулою

h1-2 = d tgv +i-v+ f

Для точнішого визначення h інструмент встановлюють у другій точці, рейку – в першій і визначають зворотне перевищення h2-1. При допустимій різниці абсолютних значень прямого і зворотного перевищень обчислюють їх середню величину, залишаючи знак прямого перевищення.

При теодолітно-тахеометричному ході перевищення визначають тригонометричним методом, як при теодолітно-висотному ході; горизонтальні кути вимірюють теодолітом з точністю 1 – 2'; довжини сторін ходу – далекоміром з точністю порядку 1/300 — 1/400.

Для одержання точніших результатів довжини сторін вимірюють у прямому й зворотному напрямах і з двох значень обчислюють середнє.

Вимірюючи перевищення точок ходу за тригонометричним методом, візирну лінію треба наводити на верх віхи або рейки з тим, щоб величина V була разів у два більша від величини і. У цьому випадку можна виявити не тільки можливу помилку в прямому або зворотному перевищенні, але й помилку у виміряній відстані.

У деяких випадках досить виміряти перевищення один раз, наприклад тільки в прямому напрямі.

Теоретична сума перевищень в усіх видах ходів визначається за формулами:

– у зімкнутих ходах

– у розімкнутих ходах

Для урівнювання перевищень в тахеометричних ходах зазвичай складають схему перевищень, куди вписують прямі і зворотні перевищення та знаходять середні перевищення і складають таблицю «Вирахування відміток точок», де визначають відмітки точок тахеометричних ходів.

3.При тахеометричній зйомці вимірювання ситуації і рельєфу може виконуватися одночасно з покладанням тахеометричних ходів або після того, як вони прокладені. Зйомка об’єктів і контурів ситуації виконується полярним методом при крузі лівому за ходом годинникової стрілки. Рейка встановлюється у точку, що знімається, і труба наводиться на мітку висоти приладу. Як правило, у залежності від характеру місцевості спочатку знімають ситуацію, а тоді пікетні точки, необхідні і достатні для зображення рельєфу на плані. Зйомочні пікети для зображення рельєфу вибирають так. Спочатку виявляють скелет рельєфу,тобто визначають лінії водостоку, вододілу, схилів. Геодезист повинен вміти грамотно виділяти геоморфологічні елементи рельєфу, враховувати геологічну будову ділянки.

Густота пікетів вибирається такою, щоб між сусідніми пікетами схил поверхні можна було вважати постійним.

Тахеометрична зйомка ведеться звичайно двома спостерігачами і двома– трьома реєчниками. Один спостерігач виконує вимірювання тахеометром на станції, другий визначає встановлення рейок і складає кроки.

Кроки – це схематичне зображення ситуації і рельєфу. Рельєф зображується умовними горизонталями, а стрілками на пікетах вказують напрям схилів. Це схематичне зображення відрізняється від абрису тим, що на ньому окрім ситуації зображується і рельєф.

 

 

4. Камеральна обробка тахеометричної зйомки включає в себе такі етапи:

a) перевірку польових журналів і складення детальної схеми зйомочної основи;

b) обчислення координат і висот точок тахеометричних ходів;

c) обчислення висот усіх пікетів на станції;

d) накладку точок зйомочної основи, пікетних точок, нанесення ситуації і проведення горизонталей.

Горизонтальне прокладення визначається за формулою:

d=cos v l

де v – кут нахилу

l – виміряна відстань або по далекоміру

Перевищення визначається за формулою:

h=tg v d

де v – кут нахилу

d – горизонтальне прокладення

Відмітка станції визначається за формулою:

Hст.= Hпоч+ h

де Нст.- початкова відмітка станції

h – перевищення на цю станцію

5.Побудова плану виконується в такій самій послідовності, що і при теодолітній зйомці. Відмінність полягає у побудові горизонталей рельєфу за висотами нанесених на план пікетів за допомогою тахеографа. Рельєф на плані викреслюють після того, як на плані позначені усі контури ситуації. Горизонталі будують у такій послідовності. Користуючись кроками, з’єднують прямими лініями пікети, що належать до вододілів, тальвегів і схилів. Отримані лінії обмежують ділянки з приблизно однаковими кутами нахилу земної поверхні. Тоді на цих лініях скелета рельєфу знаходять точки, відмітки яких кратні до прийнятої висоти перерізу рельєфу. Цю операцію називають інтерполюванням висот. Потім з’єднують точки з однаковими висотами (рис.12.12).

 

 

Горизонталі мають такі властивості:

1. усі точки, що лежать на одній горизонталі, мають однакову висоту на місцевості;

2. горизонталі – безперервні лінії;

3. горизонталі не перетинаються.

Складений олівцем план до його оформлення підлягає звіренню з місцевістю. Щоб переконатися в правильності складання плану, доцільно з готовим планом виїхати в поле і окомірно звірити його з місцевістю; в сумнівних випадках слід зробити інструментальні вимірювання.

 

6.Переконавшись,що рельєф на плані відповідає схемі тахеометричної зйомки виготовлення кальки висот. На кальці висот повинні бути показані відмітки та номери всіх рейкових і опірних точок. Завдяки тому,що калька прозора, її прикладаємо до плану і легко можемо перенести усі точки з плану. Місце знаходження точок показуємо кружечком (для рейкових точок діаметром 1мм, для опірних діаметром 2мм). Поряд підписуємо дріб, в чисельнику якого – номер точки, в знаменнику – її відмітка.

Калька контурів являє собою копію плану, яка виготовляється на кальці. На неї наносять в умовних позначках границі контурів, території яка знімалась з відображенням їх номерів і площ.

 

Питання для самоперевірки:

1. Поясніть встановлення тахеометра в робоче положення.

2. Охарактеризуйте геодезичну мережа для тахеометричної зйомки.

3. Охарактеризуйте види ходів для тахеометричної зйомки.

4. Поясніть урівнювання перевищень в тахеометричній зйомці.

5. Поясніть виконання зйомки ситуації і рельєфу.

6. Що являє собою абрис і кроки?

7. Поясніть ведення польового журналу тахеометричної зйомки.

8. Поясніть етапи проведення камеральних робіт.

9. Поясніть обчислення всіх величин при тахеометричній зйомці

10. Охарактеризуйте послідовність побудови плану тахеометричної зйомки.

11. Поясніть нанесення на план рельєфу.

12. Назвіть властивості горизонталей.

13. Що являє собою калька контурів і висот.

 




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | Методичні поради

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.