Основні нормативи щодо контролю за ризиками в діяльності банків

Пруденці́йне регулюва́ння (пруденційний нагляд)спрямоване на забезпечення банку від банкрутства і охоплює як безвиїзний, так і виїзний види нагляду (див. банківське регулювання та нагляд). Здійснюється тоді, коли банку дозволено знаходитися на ринку, тобто він виконує усі умови доступу на нього. До пруденційного регулювання банків в Україні зараховуються вимоги до регулятивного капіталу та його абсолютного, відносного і адекватного розміру, нормативи ліквідності, кредитного, інвестиційного та валютного ризиків; обмеження та вимоги щодо проведення високоризикових операцій та операцій з пов’язаними особами; вимоги до оцінки активних операцій та формування резервів під очікувані ризики із цих операцій; а також деякі інші вимоги, які покликані мінімізувати ризик банкрутства банку.

Основними джерелами пруденційного регулювання в Україні вважаються Інструкція "Про порядок регулювання діяльності банків в Україні", затверджена постановою Правління НБУ від 28.08. 2001 № 368 та Положення "Про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", затверджене постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346, в яких визначено нормативи діяльності банків та їхні граничні значення, а також заходи впливу в разі порушення останніх. Останні положення можна частково розглядати як елементи ліквідаційного нагляду.

ЛІКВІДНІСТЬ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ (banking system liquidity) – динамічний стан, який забезпечує своєчасність, повноту та безперервність виконання всіх грошових зобов’язань банківської системи країни, характеризує рівень її надійності та достатність коштів відповідно до потреб розвитку економіки.

Л.б.с. – це спроможність банківської системи забезпечити своєчасне виконання всіх зобов’язань перед вкладниками, кредиторами та акціонерами банківських установ, можливість залучати в необхідному обсязі вільні кошти юридичних і фізичних осіб, надавати кредити та інвестувати у розвиток економіки країни.

Л.б.с. забезпечується коштами обов’язкових резервних вимог, які зберігаються на рахунках банків у центральному банку та вільною ліквідністю, тобто коштами понад необхідний обсяг обов’язкових резервних вимог.

З метою регулювання ліквідності банків Національний банк з урахуванням поточної ситуації на грошовому ринку застосовує: 1) операції з рефінансування (постійно діюча лінія рефінансування для надання банкам кредитів овернайт, кредити рефінансування); 2) операції репо (операції прямого репо, операції зворотного репо); 3) операції з власними борговими зобов’язаннями (депозитні сертифікати овернайт та строком до 90 днів); 4) операції з державними облігаціями України.

Джерела:

1. Ліквідність банківської системи України: Науково-аналітичні матеріали.

Вип. 12. В.І.Міщенко, А.В. Сомик. – К. Центр наукових досліджень

Національного банку України, 2008. – 180с.

2. Про затвердження Положення про регулювання

Національним банком України ліквідності банків України // Постанова Національного банку України від 30.04.2009 р. № 259.

КАПІТАЛІЗАЦІЯ(capitalization) – 1) збільшення обсягу капіталу банку; 2) сукупна вартість цінних паперів, що обертаються на фондовому ринку країни, визначена у відсотках до ВВП – рівень капіталізації фондового ринку; 3) сукупна максимальна вартість акцій та облігацій, які може випустити компанія; 4) збільшення вартості банку в зв’язку зі зростанням його ринкової вартості; 5) додавання нарахованої суми відсотків до основної суми депозиту та подальше нарахування доходів на більшу суму – депозит з капіталізацією доходу (капіталізація відсотків за депозитом); 6) питома вага цінних паперів певного виду в загальній сумі емісії цінних паперів або капіталі компанії – норма капіталізації; 7) додатковий випуск акцій з метою збільшення капіталу або спрямування частини доходів (прибутку, дивідендів) на збільшення капіталу банку; 8) капіталізація прибутку – метод визначення ринкової вартості банку на основі капіталізації за певним нормативом (процентом) доходів, одержаних протягом певного періоду часу; 9) капіталізація процентів – у сучасній фінансовій практиці включення нарахованих і сплачених кредитором відсотків за використані кредити у вартість новостворених активів (будівлі, споруди), а не вирахування цих відсотків із прибутку чи віднесення на собівартість. Метою такої К. є чітке відображення реальної вартості капітальних вкладень у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності.

Джерело:

Арбузов С.Г. Банківська енциклопедія / С.Г. Арбузов, Ю.В. Колобов, В.І. Міщенко, С.В. Науменкова. – К.: Центр наукових досліджень

Національного банку України: Знання, 2011. – 504 с. –

(Інституційні засади розвитку банківської системи України).

КРЕДИТНИЙ РИЗИК (credit risk) – наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов’язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди із банком або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов’язання.

Під час оцінки К.р. розрізняють індивідуальний та портфельний К.р. Джерелом індивідуального К.р. є окремий, конкретний контрагент банку – позичальник, боржник, емітент цінних паперів. Оцінка індивідуального К.р. передбачає оцінку кредитоспроможності окремого контрагента, тобто його індивідуальну спроможність своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за взятими зобов’язаннями.

Портфельний К.р. виявляється у зменшенні вартості активів банку (іншій, ніж внаслідок зміни ринкової процентної ставки). Джерелом портфельного К.р. є сукупна заборгованість банку за операціями, яким притаманний К.р., – кредитний портфель, портфель цінних паперів, портфель дебіторської заборгованості тощо. Оцінка портфельного К.р. передбачає оцінку концентрації та диверсифікації активів банку.

Джерела:

1. Методичні вказівки з інспектування банків «Система оцінки ризиків» // Постанова Правління Національного банку України від 15.03.2004 р. № 104.

2. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти» // Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.2001 р. № 559.

ВАЛЮТНИЙ РИЗИК (foreign exchange risk) – наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют і цін на банківські метали. В.р. поділяють на: ризик трансакції; ризик перерахунку з однієї валюти в іншу (трансляційний ризик); економічний В.р.

Джерело:

Арбузов С.Г. Банківська енциклопедія /

С.Г. Арбузов, Ю.В. Колобов, В.І. Міщенко, С.В. Науменкова. –

К.: Центр наукових досліджень Національного банку України:

Знання, 2011. – 504с.- (Інституційні засади розвитку банківської системи).

РЕГУЛЯТИВНИЙ КАПІТАЛ (regulatory capital) – один із найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе у процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості та стабільності банківської діяльності. Р.к. банку складається із основного та додаткового капіталу.

Основний капітал банку включає статутний капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій та додаткових внесків акціонерів у статутний капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Розкриті резерви включають і інші фонди такої самої якості, які повинні відповідати наступним критеріям: 1) відрахування до фондів мають здійснюватися з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов’язання; 2) фонди та рух коштів до них і з них повинні окремо розкриватись у опублікованих звітах банку; 3) фонди повинні бути в розпорядженні банку для покриття збитків з метою необмеженого та негайного використання в разі появи збитків; 4) збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а повинні проводитися через рахунок прибутків і збитків.

Додатковий капітал, за умови затвердження Національним банком України, може включати: 1) нерозкриті резерви (крім того факту, що такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку, вони повинні мати таку саму якість і природу, як і розкритий капітальний резерв); 2) резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована вартість «прихованих» резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності цінних паперів, відображених у балансі за історичною вартістю їх придбання); 3) гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які повинні відповідати таким критеріям: вони є незабезпеченими банком, субординованими та повністю сплаченими; вони не можуть бути погашені за ініціативою власника; вони можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред’явлення банку вимоги про припинення торгових операцій; вони дозволяють відстрочення обслуговування зобов’язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє здійснити такі виплати; 4) субординований борг (звичайні незабезпечені банком боргові капітальні інструменти, які за умовами договору не можуть бути вилучені з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій всіх інших кредиторів). При цьому сума субординованого боргу, включеного в капітал, щорічно зменшується на 20% її первинного розміру протягом п’яти останніх років дії договору. В разі, якщо субординований борг наданий в іноземній валюті першої групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України, він враховується при розрахунку капіталу за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на звітну дату.

Національний банк України має право визначати своєю постановою інші складові додаткового капіталу, а також умови та порядок його формування. Додатковий капітал не може бути більш як 100% основного капіталу.

Банк не має права без згоди Національного банку України зменшувати розмір Р.к. нижче мінімально встановленого рівня. Р.к. банку не може бути меншим за статутний капітал. Ця вимога не поширюється на новостворений банк протягом одного року з дня отримання ним банківської ліцензії. Забороняється використовувати для формування капіталу банку бюджетні кошти, якщо вони мають інше цільове призначення.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ліцензування банківської діяльності	\|	Відповідно до чинного законодавства мінімальний розмір Р.к. (Н1) має становити 120 млн. грн.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.